Назад до розділу "Архівні Джерела"

Родіонов Михайло. Статистико-хронологічно-історичний опис Таврійської єпархії : Загальний і приватний огляд / Упоряд. ... прот. Михайлом Родіоновим. — Сімферополь, (1872 р.).

Родионов Михаил. Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии : Общий и частный обзор / Сост. ... прот. Михаилом Родионовым. - Симферополь, (1872 г.).  Эта же книга имеется ввиду под названием - Расписание городских и сельских приходов, церквей и причтов ТАВРИЧЕСКОЙ епархии.

66) Гавриловка — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ немъ церковь каменная во имя Успенія Богоматери, устроенная прихожанами на свои средства, освящена въ 1871 г., при ней таковая же колокольня, — прихожанъ считается муж. пола 568 и жен. 576 душъ.

Мѣстность, занятая симъ селеніемъ называлась прежде Долгій-Подъ, т. е. длинная долина, и въ 1830 г. на ней поселился первый государственный крестьянинъ изъ Большой-Бѣлозерки Гаврилъ Шкиндаръ — отъ его имени и вся мѣстность стала называться Гавриловкою. Къ нему постоянно переходили изъ другихъ селеній поселяне, и въ 1863 г. прибывшіе изъ Кіевской, а въ 1869 г. изъ Полтавской губерній поселенцы, составили настоящій приходъ.

66) Гаврилівка — поселення Мелітопольського повіту.

У ньому є кам’яна церква на честь Успіння Божої Матері, споруджена парафіянами власним коштом та освячена 1871 року. При ній розташована така сама кам’яна дзвіниця. Парафіян налічується 568 чоловіків і 576 жінок.

Місцевість, зайнята цим поселенням, раніше називалася Довгий Под, тобто довга долина. 1830 року тут оселився перший державний селянин із Великої Білозерки — Гаврило Шкиндар. Від його імені вся місцевість почала називатися Гаврилівкою.

До нього постійно переходили селяни з інших поселень. Переселенці, які прибули 1863 року з Київської губернії, а 1869 року — з Полтавської губернії, утворили нинішню парафію.

ВСЯ ВЕСЕЛІВСЬКА ВОЛОСТЬ + МЕЛІТОПОЛЬ + ВЕЛИКА БІЛОЗЕРКА

Хронологія:

1807 р. — Велика Білозерка: розпочато будівництво першої кам'яної церкви Преображення Господнього з дерев’яним куполом (до цього діяв дерев'яний молитовний будинок).

1814 р. — Велика Білозерка: від блискавки згорів перший дерев'яний молитовний будинок; на його місці збудовано другий тимчасовий.

1816 р. — Мелітополь (Олександрівка): влаштовано перший молитовний будинок (діяв до 1830 р.).

1820 р. — Велика Білозерка: завершено будівництво та освячено кам'яну Преображенську церкву.

1829 р. — Веселе: збудовано та освячено дерев'яну церкву Різдва Богородиці.

1830 р. — Мелітополь: споруджено дерев'яний храм замість молитовного будинку.

1857 р. — Матвіївка: збудовано та освячено кам'яну Архангело-Михайлівську церкву з дерев'яним куполом (приписана до Новоіванівки).

1857 р. — Мелітополь: розпочато розширення дерев'яного храму — прибудовано два приділи та вівтар (коштом Н. Короткого).

1858 р. — Менчикур: збудовано та освячено кам'яну церкву Іоанна Богослова.

1861 р. — Мелітополь: розширений храм освячено на честь св. Олександра Невського.

1864 р. — Велика Білозерка: збудовано та освячено дві нові кам'яні церкви — Покрови Пресвятої Богородиці та 5-банну з випаленої цегли на честь св. апостолів Петра і Павла.

1867 р. — Підскошене: споруджено та освячено дерев'яний молитовний будинок св. Миколая.

1869 р. — Новоіванівка: збудовано та освячено кам'яну церкву Вознесіння Господнього.

1870 р. — Мелітополь: при Олександро-Невському храмі збудовано нову кам'яну дзвіницю.

1871 р. — Гаврилівка: збудовано та освячено кам'яну Успенську церкву з такою ж кам'яною дзвіницею.

1871 р. (24 жовтня) — Веселе: освячено нову другу кам'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

43) Большая Бѣлозерка — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Селеніе это протягивается по балкѣ на 15 верстъ, въ которой до 1810 г. протекала рѣчка, и по обѣимъ сторонамъ обитали аулами татары; но они отсюда ушли въ Ногайскъ и послѣ себя оставили разоренными свои жилища, и каменную крѣпость или замокъ, слѣды коего и теперь ясно обозначаются.

На мѣсто ихъ, въ 1778, 1779 до 1810 г., приходили и поселялись переселенцы изъ Черниговской и Полтавской губерній. Эти переселенцы въ центрѣ своего поселенія начали устраивать на свои средства первую каменную церковь съ деревяннымъ куполомъ во имя Преображенія Господня въ 1807 г., а до того времени былъ устроенъ ими молитвенный деревянный домъ, который отъ молніи сожженъ въ 1814 г.

На мѣстѣ сгорѣвшаго соорудили второй домъ, который и стоялъ до окончанія постройки каменной церкви, освященной уже въ 1820 г. Число прихожанъ этой церкви умножилось до 10,000, и не было никакой возможности помѣщаться въ ней, тогда они приступили къ построенію другой церкви.

Эта другая церковь также каменная, устроенная во имя Покрова Пресвятой Богородицы и освящена въ 1864 г.; приходъ раздѣлился: при первой осталось муж. пола 2,027 и жен. 1,986 душъ, а при второй муж. пола 1,308 и жен. 1,293 души.

Вмѣстѣ съ тѣмъ тѣ же прихожане и третью церковь, во имя святыхъ первоверховныхъ апостоловъ Петра и Павла, соорудили своими средствами каменную изъ жженаго кирпича о 5-ти главахъ и освятили въ томъ же 1864 г. и при ней осталось прихожанъ муж. пола 1,439 и жен. 1,444 души.

43) Велика Білозерка — поселення Мелітопольського повіту.

Це поселення простягається вздовж балки на 15 верст. До 1810 року в ній протікала річка, а по обидва її боки в аулах жили татари. Проте вони пішли звідси до Ногайська, залишивши після себе зруйновані житла та кам’яну фортецю, або замок, сліди якого й тепер добре помітні.

На їхнє місце впродовж 1778–1810 років приходили й оселялися переселенці з Чернігівської та Полтавської губерній. У центрі свого поселення вони власним коштом почали будувати першу кам’яну церкву з дерев’яним куполом на честь Преображення Господнього. Будівництво розпочали 1807 року. До того часу переселенці мали дерев’яний молитовний будинок, який 1814 року згорів від удару блискавки.

На місці згорілого молитовного будинку спорудили другий, який простояв до завершення будівництва кам’яної церкви, освяченої 1820 року. Кількість парафіян цієї церкви зросла до 10 000 осіб, через що всі вони вже не могли в ній уміститися. Тоді жителі розпочали спорудження іншої церкви.

Ця друга церква також була кам’яною. Її спорудили на честь Покрови Пресвятої Богородиці й освятили 1864 року. Після цього парафію розділили: при першій церкві залишилося 2 027 чоловіків і 1 986 жінок, а при другій — 1 308 чоловіків і 1 293 жінки.

Водночас ті самі парафіяни власним коштом спорудили третю церкву — на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Це була кам’яна п’ятибанна церква з випаленої цегли. Її також освятили 1864 року. До її парафії належали 1 439 чоловіків і 1 444 жінки.

48) Веселое — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ этомъ селеніи Рождество-Богородичная церковь деревянная, устроенная прихожанами и освящена въ 1829 г. При ней состоитъ прихожанъ муж. пола 2,314 и жен. 2,197 душъ.

Въ этомъ же селеніи устроена новая другая каменная церковь во имя Рождества Пресвятыя Богородицы, каковая въ 1871 г. 24 октября и освящена. Къ приходу сему причислены деревни: Сѣрые хутора, Елисаветовка и Базилевка.

48) Веселе — поселення Мелітопольського повіту.

У цьому поселенні є дерев’яна церква Різдва Богородиці, споруджена парафіянами й освячена 1829 року. До її парафії належать 2 314 чоловіків і 2 197 жінок.

У цьому ж поселенні споруджено іншу, нову кам’яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, яку освятили 24 жовтня 1871 року. До цієї парафії приписані села: Сірі Хутори, Єлисаветівка та Базилівка.

66) Гавриловка — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ немъ церковь каменная во имя Успенія Богоматери, устроенная прихожанами на свои средства, освящена въ 1871 г., при ней таковая же колокольня, — прихожанъ считается муж. пола 568 и жен. 576 душъ.

Мѣстность, занятая симъ селеніемъ называлась прежде Долгій-Подъ, т. е. длинная долина, и въ 1830 г. на ней поселился первый государственный крестьянинъ изъ Большой-Бѣлозерки Гаврилъ Шкиндаръ — отъ его имени и вся мѣстность стала называться Гавриловкою. Къ нему постоянно переходили изъ другихъ селеній поселяне, и въ 1863 г. прибывшіе изъ Кіевской, а въ 1869 г. изъ Полтавской губерній поселенцы, составили настоящій приходъ.

66) Гаврилівка — поселення Мелітопольського повіту.

У ньому є кам’яна церква на честь Успіння Божої Матері, споруджена парафіянами власним коштом та освячена 1871 року. При ній розташована така сама кам’яна дзвіниця. Парафіян налічується 568 чоловіків і 576 жінок.

Місцевість, зайнята цим поселенням, раніше називалася Довгий Под, тобто довга долина. 1830 року тут оселився перший державний селянин із Великої Білозерки — Гаврило Шкиндар. Від його імені вся місцевість почала називатися Гаврилівкою.

До нього постійно переходили селяни з інших поселень. Переселенці, які прибули 1863 року з Київської губернії, а 1869 року — з Полтавської губернії, утворили нинішню парафію.

156) Матвѣевка — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ немъ Архангело-Михаиловская церковь каменная съ деревяннымъ куполомъ, устроенная прихожанами и освящена въ 1857 г. Прихожанъ въ ней муж. пола 561 и жен. 596 душъ.

Церковь эта и приходъ состоитъ приписнымъ къ Ново-Ивановской Вознесенской церкви по малочисленности прихожанъ.

На мѣстности сего селенія съ 1842 г. существовалъ только одинъ хуторъ крестьянина Переверзева, и къ нему въ томъ же году стали переселяться поселяне изъ селенія Тимошевки болѣе 200 душъ муж. пола, — до 1857 г. поселенцы эти принадлежали приходомъ къ селенію Тимошевкѣ, и потомъ и у себя устроили вышеуказанную церковь. Другихъ деревень приписанныхъ нѣтъ.

156) Матвіївка — поселення Мелітопольського повіту.

У ньому є кам’яна Архангело-Михайлівська церква з дерев’яним куполом, споруджена парафіянами й освячена 1857 року. До її парафії належали 561 чоловік і 596 жінок.

Через малу кількість парафіян ця церква та її парафія були приписані до Вознесенської церкви Новоіванівки.

Від 1842 року на місці цього поселення існував лише один хутір селянина Переверзєва. Того ж року до нього почали переселятися жителі села Тимошівки — загалом понад 200 душ чоловічої статі.

До 1857 року ці поселенці належали до парафії села Тимошівки, а згодом спорудили у своєму поселенні згадану вище церкву. Інших приписаних сіл парафія не мала.

157) Мелитополь — уѣздный городъ — расположенъ на правой сторонѣ рѣчки Молочной, — до 1810 г. здѣсь былъ ногайскій аулъ Кизіяръ, и по свободной степи паслись табуны лошадей ногайскихъ, — въ 1810 г. ногайцы отсюда переведены на другія мѣста ближе къ Азовскому морю, а на ихъ мѣсто стали поселяться государственные крестьяне православные изъ другихъ мѣстъ и всѣ малороссіяне, а въ 1816 г. составилось значительное поселеніе, — первый переселенецъ отставной солдатъ, служившій подъ командою Александра Суворова, назвалъ это поселеніе въ честь своего полководца — Александровкою; татары же называли его Кизіяръ.

Въ томъ же 1816 г. устроили молитвенный домъ, который и существовалъ до 1830 г., и въ томъ же году устроенъ прихожанами деревянный храмъ, и въ 1857 г. таковой распространенъ пристройкою двухъ придѣловъ и алтаря — потомственнымъ почетнымъ гражданиномъ Никономъ Короткимъ съ помощію прихожанъ, и въ 1861 г. освященъ во имя св. Благовѣрнаго Великаго Князя Александра-Невскаго.

Въ 1842 г. селеніе это переименовано въ уѣздный городъ Мелитополь, а въ 1870 г. устроена новая каменная колокольня. Приписныхъ къ сему приходу деревень нѣтъ никакихъ. Прихожанъ всѣхъ малороссовъ считается, въ настоящее время, муж. пола 1,862 и жен. 1,444 души.

На мѣстности, занятой симъ городомъ, первые поселенцы были духоборцы, поселившіеся здѣсь въ 1802 г., вышедшіе изъ Екатеринославской губерніи въ числѣ 30 семействъ, а потомъ до 1820 г. устроилось постепенно 9 селеній по рѣчкѣ Молочной на протяженіи 30 верстъ, и умножилось до 4,000 душъ духоборцевъ мужскаго пола.

157) Мелітополь — повітове місто, розташоване на правому березі річки Молочної.

До 1810 року тут існував ногайський аул Кизияр, а у вільному степу паслися табуни коней ногайців. 1810 року ногайців переселили звідси до інших місць, ближчих до Азовського моря. На їхньому місці почали оселятися православні державні селяни з інших місцевостей — усі вони були малоросами.

1816 року тут уже утворилося значне поселення. Перший переселенець — відставний солдат, який служив під командуванням Олександра Суворова, — назвав поселення Олександрівкою на честь свого полководця. Татари ж продовжували називати його Кизияром.

Того ж 1816 року спорудили молитовний будинок, який існував до 1830 року. У 1830 році парафіяни побудували дерев’яну церкву.

1857 року спадковий почесний громадянин Никон Короткий за допомогою парафіян розширив церкву, прибудувавши два приділи та вівтар. 1861 року її освятили на честь святого благовірного великого князя Олександра Невського.

1842 року поселення перейменували на повітове місто Мелітополь, а 1870 року спорудили нову кам’яну дзвіницю.

Приписних до цієї парафії сіл не було. На час укладання джерела налічувалося 1 862 парафіяни чоловічої статі та 1 444 — жіночої. Усі парафіяни були малоросами.

На місцевості, зайнятій цим містом, першими поселенцями були духоборці, які оселилися тут 1802 року. Вони прибули з Катеринославської губернії в кількості 30 сімей. Згодом, до 1820 року, вздовж річки Молочної на відстані 30 верст поступово виникло дев’ять поселень, а чисельність духоборців збільшилася до 4 000 осіб чоловічої статі.

158) Менчикуръ — колонія Мелитопольскаго уѣзда.

Въ ней каменная церковь во имя Іоанна Богослова, устроенная прихожанами и освящена въ 1858 г. На мѣстѣ этого селенія была пустопорожняя степь, и до 1830 г. здѣсь кочевали молдоване со своими стадами, и дали названіе этой мѣстности.

Первыми поселенцами были изъ Бѣлозерки-Верхней государственные крестьяне, — съ 1830 по 1850 г. число ихъ постепенно увеличивалось, такъ: въ 1861 г. къ нимъ прибыли государственные крестьяне изъ Черниговской губерніи — малороссы, а въ 1869 г. пришли и изъ Полтавской, и составили настоящій приходъ. Прихожанъ всѣхъ муж. пола 729 и жен. 717 душъ.

158) Менчикур — колонія Мелітопольського повіту.

У ній є кам’яна церква на честь Іоанна Богослова, споруджена парафіянами й освячена 1858 року.

На місці цього поселення раніше був незаселений степ. До 1830 року тут кочували молдавани зі своїми стадами. Саме вони дали назву цій місцевості.

Першими поселенцями були державні селяни з Верхньої Білозерки. Упродовж 1830–1850 років їхня кількість поступово збільшувалася.

1861 року до них приєдналися державні селяни-малороси з Чернігівської губернії, а 1869 року прибули також переселенці з Полтавської губернії. Разом вони утворили нинішню парафію.

Загалом налічувалося 729 парафіян чоловічої статі та 717 — жіночої.

185) Ново-Ивановка — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ немъ каменная церковь Вознесенія Господня, устроенная прихожанами и освящена въ 1869 г. Прихожанъ при ней муж. пола 908 и жен. 909 душъ.

Приходъ этотъ составился изъ трехъ деревень: 1-я Ново-Ивановка населилась въ 1851 г. изъ переселенцевъ селенія Балокъ, Мелитопольскаго уѣзда; 2-я Ново-Успеновка изъ тѣхъ же поселянъ, водворившихся на отдѣльной мѣстности и 3-я Поповка изъ переселенцевъ Полтавской губерніи — обѣ деревни основались въ 1861 г. Къ сей церкви приписана другая церковь Архангело-Михаиловская села Матвѣевки.

185) Новоіванівка — поселення Мелітопольського повіту.

У ньому є кам’яна церква Вознесіння Господнього, споруджена парафіянами й освячена 1869 року. До її парафії належали 908 чоловіків і 909 жінок.

Ця парафія складалася з трьох сіл:

1. Новоіванівка — заселена 1851 року переселенцями із села Балки Мелітопольського повіту.

2. Новоуспенівка — заселена тими самими вихідцями із села Балки, які оселилися на окремій місцевості.

3. Попівка — заселена переселенцями з Полтавської губернії.

Новоуспенівка та Попівка були засновані 1861 року.

До цієї церкви була приписана інша церква — Архангело-Михайлівська церква села Матвіївки.

210) Подскошенное (Пискошено) — селеніе Мелитопольскаго уѣзда.

Въ немъ молитвенный домъ во имя святителя Христова Николая деревянный, устроенный прихожанами и освященъ въ 1867 г. Приходъ составился изъ переселенцевъ, вышедшихъ изъ Полтавской губерніи и тутъ поселившихся, — до прихода ихъ, первыми поселились 100 семействъ изъ села Бѣлозерки сей же губерніи, а до поселенія ихъ, былъ только одинъ хуторъ и первый житель въ немъ былъ казакъ по фамиліи Подскока, — отъ него то и селеніе приняло названіе Подскопенное. Въ немъ прихожанъ муж. пола 238 и жен. 222 души.

210) Підскошене — поселення Мелітопольського повіту.

У ньому є дерев’яний молитовний будинок на честь святителя Христового Миколая, споруджений парафіянами й освячений 1867 року.

Парафія утворилася з переселенців, які прибули з Полтавської губернії та оселилися тут. Перед їхнім прибуттям першими тут поселилися 100 сімей із села Білозерки тієї ж губернії.

До їхнього переселення на цій місцевості існував лише один хутір. Першим його жителем був козак на прізвище Підскока. Саме від його прізвища поселення отримало назву Підскопене.

У поселенні налічувалося 238 парафіян чоловічої статі та 222 — жіночої.

Опис Таврійської єпархії (1872): Повний реєстр храмів, молитовних будинків та парафій із зазначенням повітів та складу парафіян

Цей документ містить розширений історико-статистичний та хронологічний опис православних храмів, молитовних будинків та населених пунктів колишньої Таврійської єпархії станом на 1872 рік. Матеріал систематизовано та перекладено українською мовою на основі праці кафедрального протоієрея Михайла Родіонова «1872 статистико-хронологико-историческое описание Таврической епархии».\

Храми невідомого часу побудови (через велику давність)

• Бахчисарай (Сімферопольський повіт): Успенська церква (Бахчисарайський Успенський скит, заснований у печерах скелі)

• Балаклава (Ялтинський повіт): Балаклавський Георгіївський чоловічий монастир

• Керч (Керч-Єнікальське градоначальництво / Феодосійський повіт): Грецька церква святого Івана Предтечі (найдавніший вцілілий кам'яний храм Криму, будівництво якого відносять до VI–X століть)

Хронологічний перелік 

1779 рік

• Феодосія (Феодосійський повіт) — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Грецька кам'яна церква.

• Феодосійський карантин (Феодосійський повіт) — Іверської ікони Божої Матері. Кам'яна церква (відновлена у 1858 р.).

• Сали (Феодосійський повіт) — Знамення Божої Матері. Грецька церква (Знаменська).

1791 рік

• Феодосія (Феодосійський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна церква.

1794 рік

• Аутка (Ялтинський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Грецька церква (розширена в 1866 р.).

• Балаклава (Ялтинський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

• Камари (Ялтинський повіт) — Святої Марини (Марининська). Грецька кам'яна церква.

• Лаки (Ялтинський повіт) — Святого євангеліста Луки. Грецька кам'яна церква.

1797 рік

• Єнікале (Феодосійський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Грецька кам'яна церква.

1799 рік

• Бахчисарай (Сімферопольський повіт) — Святителя Миколая. Соборний кам'яний храм.

• Старий Крим (Феодосійський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Кам'яна приходська церква.

• Малий Токмак (Бердянський повіт) — Преображення Господнього. Кам'яна церква.

1801 рік

• Оріхів (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна приходська соборна церква (стара).

1802 рік

• Корсунь (Дніпровський повіт) — Святого великомученика Димитрія. Монастирський кам'яний храм.

1803 рік

• Корсунь (Дніпровський повіт) — Корсунської ікони Божої Матері. Соборний храм Корсунського монастиря.

1804 рік

• Корсунь (Дніпровський повіт) — Трапезна церква. Монастирський храм.

• Благовіщенка (Мелітопольський повіт) — Благовіщення Богоматері. Дерев'яна церква.

1805 рік

• Євпаторія (Євпаторійський повіт) — Святителя Миколая. Соборний кам'яний храм.

1807 рік

• Велика Білозерка (Мелітопольский повіт) - Преображення Господнього

1809 рік

• Великий Токмак (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква (з паленої цегли, розширена в 1870 р.).

1810 рік

• Кадиківка (Кадикой) (Ялтинський повіт) — Святої Трійці. Кам'яна грецька церква (передмістя Балаклави).

• Балки (Мелітопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Знам'янка (Велика) (Мелітопольський повіт) — Знамення Божої Матері. Кам'яна казенна церква.

• Карань (Ялтинський повіт) — Святих Костянтина і Єлени. Кам'яна церква.

• Князе-Григорівка (Дніпровський повіт) — Святого Григорія (Григорівська). Кам'яна церква.

1811 рік

• Каїри (Дніпровський повіт) — Преображення Господнього. Дерев'яна церква.

• Карасубазар (Сімферопольський повіт) — Святого пророка Іллі. Кам'яна церква.

• Рубанівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яна церква (стара, продана в Якимівку).

1812 рік

• Аул (Білицьке) (Бердянський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква з дерев'яним куполом.

• Миколаївка (Дніпровський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яна церква.

1814 рік

• Берестовате (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Кам'яна церква з дзвіницею.

• Великі Копані (Дніпровський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яна церква.

1815 рік

• Нижній Рогачик (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква (замінила храм 1791 року).

• Раденськ (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква (згоріла в 1852 р.).

1816 рік

• Верхній Рогачик (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яна церква (стара).

1817 рік

• Попівка (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Дерев'яна церква.

• Михайлівка (Мелітопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква.

1818 рік

• Олешки (Дніпровський повіт) — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква з дерев'яним куполом (розширена в 1852 р.).

1819 рік

• Нова Маячка (Дніпровський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яна церква (стара).

• Тимошівка (Мелітопольський повіт) — Святих Косми і Даміана. Дерев'яна церква (замінена кам'яною в 1870 р.).

1820 рік

• Велика Білозерка (Мелітопольський повіт) — Преображення Господнього. Перший кам'яний храм (закладений у 1807 р.).

• Гола Пристань (Дніпровський повіт) — Зіслання Святого Духа. Кам'яна церква.

• Кардашинка (Дніпровський повіт) — Святого апостола Андрія. Дерев'яна церква.

1821 рік

• Мангуш (Сімферопольський повіт) — Святих апостолів Петра і Павла. Дерев'яна церква.

• Нижні Сірогози (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

1822 рік

• Вірменський Базар (Перекопський повіт) — Святого великомученика Георгія. Кам'яна церква (передмістя Перекопа).

• Кишлав (Феодосійський повіт) — Вознесіння Господнього. Кам'яна церква.

1824 рік

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Преображення Господнього. Кам'яна приходська церква.

• Чернігівка (Бердянський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква (дзвіниця додана в 1864 р.).

1826 рік

• Агаймани (Мелітопольський повіт) — Святої великомучениці Варвари. Кам'яна церква.

1827 рік

• Заводівка (Дніпровський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Кам'яна церква (кошти князя Кочубея).

1828 рік

• Судак (Феодосійський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Усть-Азовське (Генічеськ) (Мелітопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква (зруйнована в 1855 р. англо-французьким флотом).

1829 рік

• Веселе (Мелітопольський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква.

• Мала Лепатиха (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святого Олександра Невського. Кафедральний кам'яний собор.

1830 рік

• Бердянськ (Бердянський повіт) — Вознесіння Господнього. Дерев'яна церква (перша соборна).

• Насипкой (Насипне) (Феодосійський повіт) — Скорботної Божої Матері. Кам'яна церква (кошти генерала Бекарюкова).

• Перекоп (Перекопський повіт) — Святителя Миколая. Соборний кам'яний храм.

1831 рік

• Зуя (Сімферопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

• Любимівка (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Дерев'яна церква.

1832 рік

• Водяне (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яна церква.

1834 рік

• Керменчик (Феодосійський повіт) — Святого Феодора Тирона. Кам'яна грецька церква.

• Юзкуй (Мелітопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква.

1835 рік

• Балточокрак (Сімферопольський повіт) — Святого великомученика Пантелеймона. Кам'яна грецька церква.

• Верхні Сірогози (Мелітопольський повіт) — Святих Косми і Даміана. Дерев'яна церква.

• Іванівка (колишня 1-ша) (Мелітопольський повіт) — Святого Івана Кущника. Дерев'яна церква (відбудована в 1865 р.).

• Керч (Феодосійський повіт) — Святої Трійці. Соборний кам'яний храм.

• Масандра (Ялтинський повіт) — Святого Івана Предтечі. Кам'яна церква.

1836 рік

• Артек (Ялтинський повіт) — Воскресіння Господнього. Домова кам'яна церква поміщиці Потьомкіної (відбудована в 1865 р.).

• Дніпровка (Под) (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яна церква.

• Обиточне (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Кам'яна церква (власник граф Орлов-Денисов).

1837 рік

• Ялта (Ялтинський повіт) — Святого Івана Златоустого. Кам'яна соборна церква.

1838 рік

• Акмечет (Акмечеть) (Євпаторійський повіт) — Святих Захарія та Єлисавети. Кам'яна церква у готичному стилі (кошти кн. Воронцова).

• Збур'ївка (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Дерев'яна приходська церква (оштукатурена).

1839 рік

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Благовіщення Пресвятої Богородиці. Мар'їнська кам'яна церква (кошти Таранова-Білозерова).

1841 рік

• Алупка (Ялтинський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Домова кам'яна церква у маєтку кн. Воронцова.

• Кача (Сімферопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

1842 рік

• Алушта (Ялтинський повіт) — Святого Феодора Стратилата. Кам'яна казенна церква у готичному стилі.

• Дмитрівка (Дніпровський повіт) — Преображення Господнього. Кам'яна церква (кошти графині Строгонової).

• Каланчак (Дніпровський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яна церква.

1843 рік

• Василівка (Мелітопольський повіт) — Святих апостолів Петра і Павла. Кам'яна церква (кошти кн. Попової).

• Сарабуз (Сімферопольський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна церква (кошти вдови генерала Рудзевич).

• Софіївка (Дніпровський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

1844 рік

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Скорботної Божої Матері. Кам'яна церква при Богоугодному закладі (казенна).

• Тавель (Сімферопольський повіт) — Святого Володимира (Владимірська). Кам'яна церква (кошти поміщика Попова).

• Чаплинка (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

1845 рік

• Ново-Миколаївка (Мелітопольський повіт) — Вознесіння Господнього. Дерев'яна церква (куплена в с. Денисівка).

1846 рік

• Мала Знам'янка (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яна церква на кам'яному фундаменті.

1847 рік

• Ганнівка (Мелітопольський повіт) — Зачаття святої Анни. Кам'яна церква (кошти графині Толстої).

• Козачі Лагері (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Стара Маячка (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква.

1848 рік

• Бія-Сали (Сімферопольський повіт) — Святого Івана Предтечі. Грецька церква (відбудована селянином Савельєвим).

1851 рік

• Іванівка (Дніпровський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква.

1852 рік

• Інкерман (Сімферопольський повіт) — Святого Климента папи Римського. Печерна монастирська церква.

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Святителя Миколая. Адміралтейський кам'яний собор.

• Ново-Олександрівка (Мелітопольський повіт) — Святого Василія Великого. Дерев'яна церква (куплена у Василівці).

1853 рік

• Гори Криму (Ялтинський повіт) — Святих Косми і Даміана. Киновійна монастирська церква (скит).

• Мелітополь (Мелітопольський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна соборна церква.

• Петрівка (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яна приходська церква.

• Прогной (Дніпровський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Кам'яна церква (прикордонна соляна стража).

• Скелька (Скельки) (Мелітопольський повіт) — Святих Костянтина і Єлени. Кам'яна церква (кошти міщанина Алексієнка).

1854 рік

• Якимівка (Мелітопольський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Дерев'яна церква (куплена в с. Рубанівка).

• Карасубазар (Сімферопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна соборна церква (Карасубазар).

1855 рік

• Богданівка (Мелітопольський повіт) — Зіслання Святого Духа. Кам'яна церква з дерев'яним куполом.

• Верхня Білозерка (Мелітопольський повіт) — Воздвиження Чесного Хреста. Кам'яна 3-престольна церква.

• Костогризове (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Орлівка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква.

• Радіонівка (Мелітопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

1856 рік

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Святих Петра і Павла. Дерев'яна церква на Північній стороні.

1857 рік

• Керч (Феодосійський повіт) — Святої Захаро-Єлисавети. Інститутська кам'яна церква.

• Кетерлез (Феодосійський повіт) — Святого великомученика Георгія. Монастирська церква (чоловіча киновія).

• Кизилташ (Феодосійський повіт) — Святого Стефана Сурозького. Монастирська церква (киновія).

• Кизилташ (Феодосійський повіт) — Друга монастирська церква. Киновійна церква.

• Корсунь (Дніпровський повіт) — Кладовищна церква. Монастирський храм.

• Скит у Криму (Сімферопольський повіт) — Святого Митрофана Воронезького. Скитська монастирська церква.

• Матвіївка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква.

• Орлянське (Мелітопольський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква (колишні Орлицькі хутори).

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Святих апостолів Петра і Павла. Кам'яна церква в Корабельній бухті (відбудована після війни).

• Федорівка (Мелітопольський повіт) — Святого Василія Великого. Кам'яна церква.

1858 рік

• Менчикур (Мелітопольський повіт) — Святого Івана Богослова. Кам'яна церква.

• Перво-Приморське (Дніпровський повіт) — Святої великомучениці Варвари. Кам'яна церква з сирцю (кошти поміщика Куликовського).

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Кладовищна церква. Кам'яна церква на кладовищі (Всіх святих).

1859 рік

• Бельбек (Сімферопольський повіт) — Преображення Господнього. Кам'яна церква (маєток адмірала Критського).

• Кларовка (Дніпровський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок (з сирцевої цегли).

1860 рік

• Вербове (Бердянський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яний молитовний будинок.

• Михайлівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яна приходська церква.

1861 рік

• Айбари (Перекопський повіт) — Семи священномучеників Херсонеських. Кам'яна церква (кошти поміщика Кузьміна).

• Второ-Приморське (Дніпровський повіт) — Святого Димитрія. Кам'яна церква (кошти поміщика Овсянико-Куликовського).

• Громовка (Дніпровський повіт) — Святих Петра і Павла. Молитовний будинок (із колишнього волосного правління).

• Єфремівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква.

• Каховка (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна казенна церква.

• Керч (Феодосійський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна церква на горі Мітридат.

• Петрівка (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Монастирський храм (приписний).

• Саки (Євпаторійський повіт) — Святого пророка Іллі. Кам'яна церква.

1862 рік

• Збур'ївка (Підзбур'ївка) (Дніпровський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Друга кам'яна церква на Подах.

• Ново-Григорівка (Бердянський повіт) — Святих Кирила і Мефодія. Молитовний будинок (колишнє волосне правління).

• Ново-Данилівка (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яний молитовний будинок (із волосного правління).

• Ново-Троїцьке (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок з сирцю.

• Перво-Костянтинівка (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яний молитовний будинок.

• Покровка (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яний молитовний будинок (старий).

• Рождественка (Дніпровський повіт) — Вознесіння Господнього. Кам'яний молитовний будинок з сирцю.

• Салтачія (Радонівка) (Бердянський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Кам'яний молитовний будинок.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Хрестова архієрейська. Кам'яна церква (в архієрейському будинку).

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святих преподобних печерних Антонія і Феодосія. Печерна домової архієрейської церкви.

• Царів Дар (Бердянський повіт) — Святого Димитрія. Молитовний будинок з колишньої мечеті (кам'яний).

1863 рік

• Олексіївка (Бердянський повіт) — Святого Олексія. Кам'яний молитовний будинок з сирцю.

• Верхній Токмак (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква (з колишньої управи).

• Давидівка (Мелітопольський повіт) — Зіслання Святого Духа. Кам'яна п'ятиглава церква (кошти поміщика Давида Корніса).

• Дунаївка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок.

• Інзове (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок (болгари).

• Лепатиха (Велика) (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква (замінила храм 1799 р.).

• Мазанки (Сімферопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яний молитовний будинок (С.-Петербургські мазанки).

• Ново-Василівка (Бердянський повіт) — Володимирської ікони Божої Матері. Кам'яна церква.

• Ново-Павлівка (Бердянський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок.

• Петрівка (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Монастирський приписний храм.

• Юр'ївка (Бердянський повіт) — Святого Івана Златоустого. Молитовний будинок.

1864 рік

• Андрівка (Бердянський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яний молитовний будинок.

• Бердянськ (Бердянський повіт) — Богоявлення Господнього. Друга кам'яна приходська церква.

• Велика Білозерка (Мелітопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Друга кам'яна церква.

• Велика Білозерка (Мелітопольський повіт) — Святих Петра і Павла. Третя кам'яна п'ятиглава церква з цегли.

• Вознесенка (Бердянський повіт) — Вознесіння Господнього. Молитовний будинок.

• Єлисеївка (Бердянський повіт) — Святого пророка Іллі. Кам'яний молитовний будинок.

• Керч (Феодосійський повіт) — Святого Афанасія. Кладовищна кам'яна церква.

• Покровка (Мелітопольський повіт) — Святого Димитрія. Молитовний будинок.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Успіння праведної Анни. Кладовищна кам'яна церква.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святого апостола Андрія Первозванного. Кам'яна церква у сиротинці (дім Фабра).

• Сто-Копані (Мелітопольський повіт) — Святих Петра і Павла. Кам'яна церква (приписана до Юзкуя).

• Торгаївка (Мелітопольський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Кам'яна церква з цегли.

• Чалбаси (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Третя кам'яна церква.

1865 рік

• Олександрівка / Невкус (Бердянський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок з сирцевої цегли.

• Бердянськ (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна приходська церква.

• Бій-Орлюк (Євпаторійський повіт) — Святителя Миколая. Домова кам'яна церква (економія Сербінова).

• Воскресенка (Бердянський повіт) — Святого Тихона. Кам'яний молитовний будинок (кошти прихожан).

• Дмитрівка (Покровка) (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яний молитовний будинок.

• Копані (Бердянський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

• Лівадія (Ялтинський повіт) — Воздвиження Чесного Хреста. Палацова кам'яна церква у Лівадійському палаці.

• Ново-Михайлівка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква з дзвіницею.

• Ново-Василівка (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Кам'яна соборна церква (Молоканська).

• Палаузівка (Бердянський повіт) — Святих Кирила і Мефодія. Кам'яний молитовний будинок з цегли.

1866 рік

• Альма (Сімферопольський повіт) — Святителя Митрофана. Кам'яна церква (маєток Мазгани / Гуналі).

• Аутка (Ялтинський повіт) — Святого Феодора Тирона. Дерев'яна церква (відновлена на руїнах).

• Брилівка (Дніпровський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Дерев'яна церква (куплена в Чалбасах).

• Григорівка (Перекопський повіт) — Трьох Святителів Вселенських. Кам'яна церква у маєтку Поривая (колишній Мамек).

• Ємельянівка (Феодосійський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок (із економіï Філіберта).

• Ново-Троїцьке (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Молитовний будинок з сирцю у колишньому аулі.

• Спаське (Мелітопольський повіт) — Преображення Господнього. Кам'яна церква.

1867 рік

• Варварівка (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок з цегли.

• Інкерман (Сімферопольський повіт) — Святого Мартина папи Римського. Печерний монастирський храм.

• Інкерман (Сімферопольський повіт) — Святої Трійці. Монастирська церква.

• Миколаївка (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Молитовний будинок.

• Подскошене (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Дерев'яний молитовний будинок.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Стрітення Господнього. Жіночого єпархіального училища домовий храм.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Поклоніння чесним веригам апостола Петра. Тюремна кам'яна церква.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святої Трійці. Гімназична домової кам'яна церква.

• Терпіння (Мелітопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква (замінила молитовний дім 1844 р.).

• Троїцьке (Мелітопольський повіт) — Святої Трійці. Кам'яний молитовний будинок.

1868 рік

• Андріївка (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна двопрестольна церква з дзвіницею.

• Баяут (Феодосійський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яний храм (кошти графа Толстого).

• Зелене (Демидівка) (Мелітопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Дерев'яна церква (перевезена з с. Лепатиха).

• Зелена (Бердянський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яний молитовний будинок (кошти казни).

• Ногайськ (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Кам'яна міська церква.

• Романівка (Бердянський повіт) — Святого великомученика Георгія. Кам'яний молитовний будинок.

• Семенівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква (відновлена після удару грому).

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святої Трійці. Грецька кам'яна церква.

• Троян (Бердянський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна церква з дзвіницею.

• Царицин Кут (Мелітопольський повіт) — Святої великомучениці Катерини. Кам'яна церква (перебудована та розширена).

1869 рік

• Банівка (Бердянський повіт) — Святого пророка Ілії. Молитовний будинок.

• Богданівка (Мелітопольський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок.

• Британь (Дніпровський повіт) — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок з сирцевої цегли (приписний).

• Волконешт (Дніпровський повіт) — Святого Олександра Невського. Молитовний будинок.

• В'ячеславівка (Бердянський повіт) — Святого Олександра Невського. Молитовний будинок з паленої цегли.

• Горностаївка (Дніпровський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Горностаївка (Дніпровський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Другий кам'яний храм.

• Горіле (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква.

• Іванівка (Терень) (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок з сирцевої цегли.

• Малі Копані (Дніпровський повіт) — Святого великомученика Георгія. Молитовний будинок.

• Костянтинівка (Тобал) (Бердянський повіт) — Казанської ікони Божої Матері. Кам'яний приходський храм.

• Маріїнівка (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Молитовний будинок.

• Марфівка (Феодосійський повіт) — Святої Марії (Марфинська). Кам'яна церква (колонія болгар).

• Надеждине (Караруга) (Бердянський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яний молитовний будинок з цегли.

• Миколаївка (Дніпровський повіт) — Святителя Миколая. Молитовний будинок.

• Ново-Іванівка (Мелітопольський повіт) — Вознесіння Господнього. Молитовний будинок.

• Ново-Маячка (Дніпровський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яний молитовний будинок.

• Петропавлівка (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Дерев'яна церква з дзвіницею.

• Преслав (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святих семи священномучеників Херсонеських. Чоловічого духовного училища кам'яна церква.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святої рівноапостольної Марії Магдалини. Домовий храм у сирітському притулку Адлерберг.

• Строгонівка (Дніпровський повіт) — Святого Олександра Невського. Кам'яна церква.

• Сімферопольське військове кладовище (Сімферопольський повіт) — Святої рівноапостольної Марії Магдалини. Кам'яна військова каплиця-пам'ятник.

1870 рік

• Бода (Сімферопольський повіт) — Святого Димитрія. Молитовний будинок (тимчасовий).

• Богданівка (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Молитовний будинок.

• Верхній Рогачик (Мелітопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Друга кам'яна церква з цегли.

• Второ-Олександрівка (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок з сирцевої цегли.

• Второ-Миколаївка (Бердянський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яний молитовний будинок з цегли.

• Данилівка (Мелітопольський повіт) — Святого Духа (Духовська). Молитовний будинок (із колишнього правління).

• Знам'янка (Мелітопольський повіт) — Святого Олександра Невського. Кладовищна кам'яна церква (кошти Агаркова).

• Келегейські хутори (Дніпровський повіт) — Різдва Пресвятої Богородиці. Кам'яна церква (у процесі будівництва).

• Оріхів (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Кладовищна кам'яна церква.

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Святителя Миколая. Храм-піраміда на Братському кладовищі (з порфіру).

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Святих апостолів Петра і Павла. Кам'яна приходська церква (велична відбудова).

• Тихонівка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Дерев'яний молитовний будинок на кам'яній основі.

• Топловський монастир (Феодосійський повіт) — Святої преподобномучениці Параскеви. Монастирський кам'яний храм.

1871 рік

• Олешки (Дніпровський повіт) — Святої Трійці. Кам'яна церква.

• Андріївка (Бердянський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Друга кам'яна церква.

• Бода (Сімферопольський повіт) — Успіння Пресвятої Богородиці. Друга кам'яна церква (будується).

• Бердянськ (Бердянський повіт) — Святих апостолів Петра і Павла. Третя кам'яна церква.

• Борисівка (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Молитовний будинок (колишній аул Булютмек).

• Владиславка (Феодосійський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок.

• Гаврилівка (Мелітопольський повіт) — Успіння Божої Матері. Церква.

• Георгіївка (Бердянський повіт) — (Без назви, NN). Будівництво церкви розпочато.

• Гирсівка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок.

• Гюнівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яний молитовний будинок (болгари).

• Катеринівка (Мелітопольський повіт) — (Без назви, NN). Молитовний будинок у процесі будівництва.

• Карга (Дніпровський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок.

• Малий Токмак (Мала Токмачка) (Бердянський повіт) — Вознесіння Господнього. Кам'яна церква.

• Манойлівка (Бердянський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Молитовний будинок.

• Ново-Петрівка (Бердянський повіт) — Святої Трійці. Кам'яний храм (будується).

• Оріхів (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Третя кам'яна церква (будується соборна).

• Острикові хутори (Бердянський повіт) — Покрови Пресвятої Богородиці. Кам'яний молитовний будинок (будується).

• Сабли (Сімферопольський повіт) — (Без назви, NN). Молитовний будинок у процесі будівництва.

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Володимирський собор. Величний собор на честь св. Володимира (у процесі).

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Приватна кам'яна церква у будинку Беркової.

• Сімферополь (Сімферопольський повіт) — Семінарська церква. Посвяту в хронологічній таблиці не зазначено.

• Черненька (Дніпровський повіт) — Святого Олександра Невського. Церква.

• Чуланівка (Дніпровський повіт; у другому списку — Чулаківка) — Святителя Миколая. Церква.

• Севастополь (Ялтинський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Церква.

• Михайлівка (Мелітопольський повіт) — Святого Архистратига Михаїла. Кам'яна церква під залізним дахом.

• Михайлівка (Мелітопольський повіт) — Святителя Миколая. Кам'яна церква. У хронологічній таблиці віднесена до 1871 року, але в описі Михайлівської парафії датована 1872 роком.

• Царо-Дарівка (Бердянський повіт) — Святого Димитрія. Церква.

• Джемієт (Ялтинський повіт, Південний берег Криму) — Домова церква. Посвяту в хронологічній таблиці не зазначено.

ПРО ДЖЕРЕЛО

Протоієрей Михайло Родіонов та історія створення першого опису Таврійської єпархії

У 1872 році в Сімферополі в друкарні С. Спіро вийшла книга з довгою, характерною для XIX століття назвою — «Статистико-хронологическо-историческое описание Таврической епархии: Общий и частный обзор». Її укладачем був кафедральний протоієрей Михайло Родіонов.

Це була не просто збірка відомостей про храми. Родіонов намагався створити цілісний портрет великої та порівняно молодої єпархії: показати її минуле, перелічити міста і села, зафіксувати час спорудження церков, кількість парафіян, склад населення, стан монастирів і духовних навчальних закладів. Фактично він уклав своєрідний церковно-адміністративний паспорт Таврійської губернії станом на початок 1870-х років.

Хто такий Михайло Родіонов

Михайло Кононович Родіонов народився 1806 року в Чернігівській губернії в родині небагатого сільського паламаря. Походження із нижчого духовного стану не обіцяло йому блискучої кар’єри, однак здібності та наполегливість дали можливість здобути добру освіту.

У 1829 році Родіонов закінчив Чернігівську духовну семінарію одним із найкращих студентів, після чого вступив до Київської духовної академії. У 1833 році він завершив навчання зі ступенем кандидата богослов’я. Того самого року його призначили наглядачем Єлисаветградського повітового духовного училища, а невдовзі висвятили на священника.

У Єлисаветграді він прослужив трохи більше трьох років. Молодого священника помітив архієпископ Херсонський і Таврійський Гавриїл, який 1836 року звів його в сан протоієрея та перевів до Сімферополя настоятелем Олександро-Невського кафедрального собору.

Відтоді майже все життя Родіонова було пов’язане з Тавридою. Настоятелем сімферопольського собору він залишався близько 38 років — до самої смерті у січні 1874 року. Докладну біографію протоієрея було вміщено в дореволюційному «Російському біографічному словнику».

Родіонов не обмежувався парафіяльним служінням. Він був членом духовного правління і Таврійської духовної консисторії, благочинним міських церков, цензором проповідей, викладав Закон Божий у Сімферопольській гімназії, працював у духовних училищах і брав участь у підготовці відкриття Таврійської духовної семінарії.

Під час Кримської війни 1853–1856 років Родіонов перебував у Севастополі, опікувався пораненими та служив духовником у Хрестовоздвиженській громаді сестер милосердя. За служіння в роки війни він отримав церковні й державні нагороди.

Отже, автор майбутнього опису був не стороннім дослідником. Він десятиліттями перебував у самому центрі церковного життя Тавриди, знав місцеве духовенство, мав доступ до єпархіальної документації та особисто спостерігав за створенням нових парафій і храмів.

Створення окремої Таврійської єпархії

До 1859 року православні церкви Таврійської губернії підпорядковувалися Херсонській і Таврійській єпархії з центром в Одесі. Керувати такою територією було складно: вона охоплювала не тільки Кримський півострів, а й материкові Бердянський, Мелітопольський і Дніпровський повіти.

Таврійська губернія вирізнялася надзвичайно строкатим населенням. Тут мешкали українці, росіяни, кримські татари, греки, вірмени, німецькі колоністи, болгари, євреї, караїми, ногайці та представники інших громад. Поряд із православними парафіями існували мусульманські, католицькі, протестантські, юдейські та караїмські громади, а також молокани, духобори й старообрядці.

16 листопада 1859 року Таврійську губернію виділили в самостійну Таврійську і Сімферопольську єпархію. Її межі загалом відповідали губернським, тому до нової церковної одиниці увійшли як Крим, так і значна частина сучасного півдня України. Відомості про утворення єпархії наводить «Православна енциклопедія».

Для новоствореної єпархії постала практична проблема: необхідно було з’ясувати, якими парафіями, церквами, молитовними будинками, монастирями та духовними установами вона володіла. Потрібно було впорядкувати відомості, які до того зберігалися в документах Херсонської консисторії, місцевих духовних правлінь, благочинь і окремих парафій.

Михайло Родіонов, який служив у Сімферополі ще з 1836 року, був одним із небагатьох людей, що знали церковне життя краю і до створення самостійної єпархії, і після нього. Після відкриття Таврійської єпархії він став кафедральним протоієреєм та членом духовної консисторії. Саме це поєднання особистої пам’яті, адміністративного досвіду й доступу до документів зробило можливим укладання великого опису.

Загальна ідея єпархіальних описів

Праця Родіонова виникла в межах ширшого зацікавлення церковною історією та статистикою.

У 1850 році Святійший синод започаткував загальну програму складання історико-статистичних описів усіх єпархій. Передбачалося зібрати відомості про поширення християнства, історію церковного управління, архієреїв, монастирі, парафії, стародавні храми, ікони, рукописи та місцеві релігійні звичаї. На основі цих матеріалів планували згодом створити загальну історію православної церкви в Російській імперії.

Для цього досліджували архіви духовних консисторій, збирали парафіяльні документи та розсилали запити місцевому духовенству. Однак робота просувалася повільно, а 1868 року централізований синодальний проєкт фактично припинили. Відтоді поява таких книг залежала переважно від особистої ініціативи людей, готових виконати тривалу і майже неоплачувану працю. Історію цього проєкту докладно висвітлено у статті «Описи єпархій Російської православної церкви».

Книга Родіонова вийшла 1872 року, тобто вже після завершення офіційної програми. Тому її правильніше вважати місцевим продовженням започаткованої традиції. Вона стала результатом не лише адміністративної потреби нової єпархії, а й особистої праці людини, яка вирішила зберегти накопичені відомості.

Як могла укладатися книга

Окремого докладного опису процесу роботи Родіонова над рукописом поки що не виявлено. Проте характер поданих відомостей дозволяє зрозуміти, якими джерелами він користувався.

Основу таких праць зазвичай становили клірові відомості — щорічні звіти про церкву, її причт і парафію. У них зазначали посвяту храму, час його спорудження, матеріал будівлі, кількість престолів, склад духовенства, церковну землю та число парафіян. Використовувалися також консисторські справи, рапорти благочинних, метричні книги, списки парафій, відомості про монастирі й статистичні матеріали губернської адміністрації.

Очевидно, Родіонов не просто переписував один готовий реєстр. Він зводив разом інформацію, яка надходила з різних повітів і парафій. Частина відомостей стосувалася подій кінця XVIII — початку XIX століття, тому могла бути взята зі старих справ Херсонської духовної консисторії, попередніх описів церков, місцевих переказів та документів, що зберігалися при храмах.

Додаткове значення мало те, що з 1869 року в Сімферополі почали виходити «Таврійські єпархіальні відомості». Родіонов був одним із перших цензорів цього видання. Неофіційна частина часопису публікувала історичні матеріали, розповіді про місцеві храми, монастирі та церковне життя. Отже, книга створювалася в середовищі, де вже формувався систематичний інтерес до минулого єпархії.

Чому книга отримала таку назву

Слова «статистико-хронологічно-історичний опис» передають три основні способи викладу матеріалу.

Статистична частина містила числові відомості: кількість храмів, парафіян, чоловіків і жінок, духовних осіб, представників різних віросповідань і навчальних закладів.

Хронологічна частина показувала послідовність створення церков і молитовних будинків. Саме сюди належить таблиця храмів від 1779 до 1871 року, яку ми опрацьовували.

Історична частина мала пояснити походження єпархії, розвиток християнства в Тавриді, діяльність архієреїв, виникнення міст, сіл, монастирів і парафій.

Підзаголовок «Общий и частный обзор» означав загальний та окремий огляд. У сучасному українському перекладі слово «частный» тут краще передавати як «окремий», «детальний» або «пооб’єктний», а не «приватний».

У загальному огляді Родіонов розповідав про єпархію в цілому. В окремій частині послідовно описував конкретні міста, села, колонії, хутори, церкви й молитовні будинки.

Чи була книга особистою ініціативою Родіонова

Найімовірніше, укладання «Статистико-хронологічно-історичного опису Таврійської єпархії» було особистою ініціативою Михайла Родіонова, хоча сама ідея такої праці виникла під впливом загальної церковної практики.

Ще 1850 року Святійший синод започаткував загальноімперську програму створення історико-статистичних описів єпархій. Однак 1868 року цей централізований проєкт було офіційно завершено, тоді як книга Родіонова вийшла лише 1872 року. Відтоді підготовка подібних видань залежала переважно від освічених представників місцевого духовенства, готових добровільно взятися за тривалу й майже неоплачувану дослідницьку роботу.

Наразі не виявлено окремого розпорядження Святійшого синоду або таврійського архієрея, яким Родіонову офіційно доручалося укласти опис єпархії. Тому найобережніше стверджувати, що його книга була місцевим продовженням започаткованої раніше традиції, але створювалася, імовірно, з особистої ініціативи автора.

Родіонов мав для такої роботи виняткові можливості. Він служив у Тавриді з 1836 року, був настоятелем Сімферопольського Олександро-Невського кафедрального собору, благочинним, членом духовної консисторії та цензором «Таврійських єпархіальних відомостей». Це забезпечувало йому доступ до парафіяльних звітів, клірових відомостей, рапортів благочинних та інших матеріалів єпархіального управління.

Отже, книга постала на перетині двох чинників: загальної церковної традиції укладання історико-статистичних описів та особистого прагнення Родіонова систематизувати й зберегти відомості про край, у якому він прослужив майже чотири десятиліття.

Що увійшло до видання

Книга охоплює історію давніх християнських єпархій Криму, церковне управління після приєднання півострова до Російської імперії, відомості про населення, описи населених пунктів, монастирів, скитів і духовних навчальних закладів.

Найбільше практичне значення має алфавітний опис міст і сіл. У ньому Родіонов фіксував:

• адміністративну належність поселення;

• назву та посвяту церкви;

• рік її спорудження або освячення;

• матеріал, з якого збудовано храм;

• кількість парафіян чоловічої та жіночої статі;

• села, приписані до парафії;

• іноді — обставини спорудження та джерела утримання храму.

Окремо було складено хронологічну таблицю, яка показувала «час улаштування церков і молитовних будинків». У ній церкви розташовано за роками — від найдавніших до збудованих безпосередньо перед виходом книги.

Повне видання налічує 269 сторінок. Його оцифрований примірник представлений у Національній електронній бібліотеці.

Значення праці Родіонова

Книга вийшла через тринадцять років після створення самостійної Таврійської єпархії. Вона підбивала перші підсумки її існування, але водночас охоплювала майже столітню історію храмового будівництва — від 1779 до 1872 року.

Особливо цінною праця є для дослідження материкових повітів Таврійської губернії. Багато сіл Бердянського, Мелітопольського та Дніпровського повітів виникли або були повторно заселені наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. Їхні назви змінювалися, а деякі поселення згодом зникли або об’єдналися з іншими.

Родіонов зафіксував назви, які використовувала церковна адміністрація на початку 1870-х років. Він також показав, до якої парафії належало кожне село. Тому книга дозволяє не лише встановити приблизний час появи храму, а й зрозуміти, де могли вестися метричні книги мешканців населених пунктів, які не мали власної церкви.

Водночас працю потрібно читати критично. Родіонов був православним священнослужителем і представником імперської церковної адміністрації. Його оцінки інших конфесій, релігійних рухів і місцевих традицій відображають погляди духовенства XIX століття, а не сучасний науковий підхід.

Не всі наведені роки означають саме освячення храму. Слово «устроена» могло стосуватися спорудження, завершення облаштування, відкриття молитовного будинку або перетворення його на церкву. У різних частинах книги іноді зустрічаються розбіжності. Наприклад, один рік міг бути зазначений у хронологічній таблиці, а інший — у докладному описі тієї самої парафії.

Попри це, праця Родіонова залишається одним із головних джерел з історії православних парафій Таврійської губернії першої половини XIX століття. Її цінність полягає в тому, що автор зафіксував церковну мережу краю такою, якою вона була за його життя.

Михайло Родіонов не був професійним істориком у сучасному значенні цього слова. Він був священником, адміністратором, викладачем і безпосереднім учасником церковного життя Тавриди. Саме тому його книга поєднує історичні перекази, офіційну статистику, парафіяльні документи та особисте знання краю.

Завдяки цій праці сьогодні можна відновлювати історію церков, парафій і населених пунктів, назви яких давно змінилися або зникли з карти. Для багатьох сіл півдня України книга Родіонова стала одним із найраніших систематичних письмових джерел про місцеву церкву та громаду.