Опрацьовано 1912–1917 роки.

1911 рік — лише № 1–10 включно.

Успенська церква села Гаврилівки: священнослужителі, церковні старости та події

Священники

Мендрик Василь Авксентійович (червень 1870 — липень 1872)

• 15 червня 1870 року. Учителя Сімферопольського духовного училища Василя Мендрика висвячено на священника Успенської церкви села Гаврилівки Мелітопольського повіту. У вихідному записі прізвище також наведено у формі «Мендрина».

• 1 липня 1872 року. Священника Успенської церкви села Гаврилівки Василя Мендрика переведено настоятелем до села Данилівки того самого повіту на місце священника Андрія Долгополова, якого залишено там помічником настоятеля. (№ 13 від 1 липня 1872 року.)

Добровольський Микола (серпень 1872 — листопад 1882)

• 15 серпня 1872 року. Помічника настоятеля Космодаміанівської церкви села Верхніх Сірогоз Мелітопольського повіту, священника Миколу Добровольського, призначено настоятелем Успенської церкви села Гаврилівки того самого повіту. (№ 16 від 15 серпня 1872 року.)

• 1 січня 1877 року. За ревну службу священника Миколу Добровольського нагороджено набедреником.

• 1 травня 1882 року. Священника Миколу Добровольського нагороджено скуфією.

• 1 лютого 1882 року. Зазначено про переведення священника Успенської церкви села Гаврилівки Миколи Добровольського на посаду настоятеля Покровської церкви села Горностаївки Дніпровського повіту. Священника Миколаївського молитовного будинку села Подскошеного Мелітопольського повіту Євфимія Феоктистова призначено до Успенської церкви Гаврилівки. (№ 3 від 1 лютого 1882 року; у вихідному тексті помилково вказано 1982 рік.) Дату слід звірити, оскільки інший запис датує прибуття Феоктистова листопадом 1882 року.

Феоктистов Євфимій (листопад 1882 — вересень 1895)

Див. також відомості про повторний період служіння нижче.

Самарський Олександр Іоаннович (жовтень 1895 — 26 січня 1896)

Лосієвський Петро (лютий — березень 1896)

Висоцький Капітон (12–23 березня 1896)

Феоктистов Євфимій Іоаннович (березень 1896 — квітень 1897)

• 1 листопада 1882 року. Євфимія Феоктистова переведено до Успенської церкви села Гаврилівки Мелітопольського повіту.

• 15 листопада 1887 року. Священника Успенської церкви села Гаврилівки Євфимія Феоктистова затверджено законовчителем місцевого училища.

• Квітень 1897 року. Священника Євфимія Феоктистова звільнено за штат. На його місце переведено священника Олександро-Невської церкви села Надеждиного Бердянського повіту Михайла Вознесенського. (№ 14–15 від 11–18 квітня 1897 року.)

Вознесенський Михайло Павлович (квітень 1897 — листопад 1900)

• 1890 рік. Михайло Вознесенський був хрещеним батьком (восприємником) у Гаврилівці. На той час він служив псаломщиком Миколаївської церкви Нижніх Сірогоз.

• 29 червня 1893 року. Ще до призначення в Гаврилівку в Михайла Вознесенського народився син Пантелеймон. За наявними нотатками, це сталося в Гаврилівці. Хрещеними батьками були тодішній гаврилівський священник Євфимій Іванович Феоктистов і його дочка Олімпіада. У цей час Михайло Вознесенський був священником Олександро-Невської церкви села Надеждиного Бердянського повіту.

• Квітень 1897 року. Після звільнення за штат Євфимія Феоктистова Михайла Вознесенського переведено до Успенської церкви Гаврилівки. (№ 14–15 від 11–18 квітня 1897 року.)

• 10 жовтня 1897 року. Викладання Закону Божого в Гаврилівському народному училищі доручено священнику Михайлу Вознесенському. Водночас у Михайлівському другому народному училищі викладання доручено священнику Іоанну Станіславському. (№ 40 від 10 жовтня 1897 року.)

• 25 березня 1900 року. Викладання Закону Божого в Гаврилівському другому народному училищі доручено священнику Михайлу Вознесенському.

• 1 листопада 1900 року. За рішенням духовної консисторії, в інтересах служби, священника Різдво-Богородичної церкви села Чернігівки Никанора Соколова переведено до Айбарської церкви; на його місце — священника Успенської церкви Гаврилівки Михайла Вознесенського; на місце останнього — священника Айбарської церкви Василя Чапського.

Чапський Василь Федорович (листопад 1900 — липень 1919)

Роки життя: 1853 — 28 липня 1919 року. Закінчив Київську духовну семінарію. Був законовчителем першої Гаврилівської земської школи (за даними на 1907 рік). Висвячений на священника 1898 року. До служіння в Гаврилівці був священником Покровської церкви села Борисівки Таврійської єпархії, згодом — Айбарської церкви. У Гаврилівці служив із 1900 року. У 1904 році згадується нагородження скуфією, у 1913-му — камилавкою; у вихідних нотатках також зазначено нагородження набедреником. Помер у Гаврилівці.

• До листопада 1900 року. Зафіксовано взаємне переведення священників: Лева Яковлєва з Айбарської церкви та Василя Чапського з Борисівської Покровської церкви.

• 1882 рік. Серед випускників другого розряду Київської духовної семінарії є Василь Чапський. Імовірно, йдеться про ту саму особу, однак це потребує підтвердження.

• 1 листопада 1900 року. Василя Чапського переведено з Айбарської церкви до Успенської церкви Гаврилівки. Водночас Михайла Вознесенського переведено до Чернігівки, а Никанора Соколова — до Айбарської церкви.

• 2 жовтня 1904 року. Резолюцією єпархіального архієрея № 5202 священника Василя Чапського затверджено головою будівельного комітету з ремонту Успенської церкви села Гаврилівки. (Див. також розділ «Події».)

• 1904 рік. Єпископ Таврійський і Сімферопольський Миколай нагородив священника Успенської церкви Василя Чапського скуфією (у відповідному повідомленні також перелічено нагородження набедрениками інших осіб).

• 1 квітня 1913 року. Святійший Синод нагородив священника Василя Чапського камилавкою за заслуги перед духовним відомством до дня народження імператора. (ТЕВ, № 16, 1913 рік.)

• 13 липня 1919 року. Останній виявлений запис про смерть, підписаний Чапським.

• 14 липня 1919 року. Останній виявлений запис про шлюб, підписаний Чапським.

• 28 липня 1919 року. Помер священник Василь Федорович Чапський. Чин поховання звершив ієромонах Йосиф за участю диякона Костянтина Моржевича. Похований на парафіяльному кладовищі.

Ієромонах Йосиф (липень — серпень 1919)

Після смерті Василя Чапського близько місяця виконував обов'язки священника Гаврилівської церкви.

• 24 липня 1919 року. Перший виявлений запис про смерть, пов'язаний з ієромонахом Йосифом. Ця дата передує даті смерті Чапського, тому обставини необхідно перевірити.

• 7 серпня 1919 року. Перший виявлений запис про народження.

• 10 серпня 1919 року. Останній виявлений запис про народження.

• 12 серпня 1919 року. Останній виявлений запис про смерть.

Моржевич Костянтин Павлович (серпень 1919 — не раніше квітня 1920)

Служив при Гаврилівській церкві з квітня 1915 року, перед тим — псаломщиком церкви села Нової Збур'ївки. За переписом 1917 року власного господарства не мав; згадується лише одне порося віком до року. За національністю — білорус. Мав чотирьох дочок і одного сина.

• 14 серпня 1919 року. Перший виявлений запис про народження.

• 16 серпня 1919 року. Перший виявлений запис про смерть.

• 9 жовтня 1919 року. Перший виявлений запис про шлюб.

• Квітень 1920 року. Є запис про розірвання шлюбу. Отже, за наявними нотатками, Моржевич виконував священницькі обов'язки щонайменше до цього часу.

Пузиревич Мойсей Васильович (1925 — не пізніше жовтня 1929)

Біографічні відомості з репресивного обліку. Народився 1890 року в с. В. Торгаї Серогозького району Дніпропетровської області (географічні назви наведено за вихідним записом). Безпартійний, церковнослужитель. Проживав у с. Печатово Горицького району Калінінської області. Заарештований 20 грудня 1937 року. 27 грудня 1937 року трійка УНКВС Калінінської області засудила його за обвинуваченням в антирадянській агітації (у вихідному записі — «АСА») до розстрілу. 29 грудня 1937 року вирок виконано. За одним записом, реабілітований висновком Тверської обласної прокуратури 15 червня 1989 року.

Брав участь у Першій світовій війні. Після 1917 року служив псаломщиком, дияконом і священником у кількох храмах. У першій половині 1930-х років став настоятелем Димитріївського храму в селі Печетовому. У січні (рік не зазначено) єпархіальний архієрей призначив його благочинним Горицького округу. Наприкінці 1937 року священника заарештували за звинуваченням в антирадянській діяльності. В іншому біографічному описі датою реабілітації названо 14 червня 1989 року — цю розбіжність потрібно перевірити. Біля храму встановлено хрест на згадку про невинно постраждалого священнослужителя.

Улітку 2003 року біля храму, у металевій огорожі, встановили надгробні плити зі зруйнованого раніше склепу будівничого храму П. В. Голенищева-Кутузова та його дружини. Між плитами встановили хрест на пам'ять про останнього настоятеля, священника Мойсея Пузиревича, та диякона Михайла Щербакова.

Гонець (священник Гаврилівської церкви в жовтні 1929 року)

Інші відомості відсутні.

Циганок Олексій (1944)

Інші відомості відсутні.

Волик Іван Тихонович, отець Іоанн (1945–1962)

Інші відомості відсутні.

Псаломщики та диякони

Клименко Сергій Якович (травень 1870 — лютий 1873), диякон

• 1 травня 1870 року. Диякона Сергія Клименка, який на той час не мав місця служіння, затверджено псаломщиком Успенської церкви села Гаврилівки Мелітопольського повіту.

• Лютий 1873 року. У метричних книгах ще трапляються записи за його участю.

• 17 лютого 1873 року. Останній виявлений запис про народження.

Волошко Єфрем (лютий — квітень 1873), дячок

Мендрик Гавриїл (квітень 1873 — липень 1875), виконувач обов'язків псаломщика

• 19 квітня 1873 року. Перший виявлений запис про народження.

• 26 червня 1875 року. Останній виявлений запис про смерть.

Шулькевич Йосип (липень 1875 — квітень 1877), виконувач обов'язків псаломщика

• 17 липня 1875 року. Перший виявлений запис про смерть.

• 1 травня 1877 року. Останній виявлений запис про смерть.

Алейников Яків (квітень — грудень 1877), диякон

• 1 червня 1877 року. Диякона кафедрального собору Якова Алейникова призначено псаломщиком до села Гаврилівки. (№ 11 від 1 червня 1877 року.)

• 8 травня 1877 року. Перший виявлений запис про смерть.

• 1 січня 1878 року. Псаломщика Гаврилівки, диякона Якова Алейникова, переведено до села Берестового. Мангуського причетника Іллю Анфілова переведено до Гаврилівки. (№ 1 від 1 січня 1878 року.)

Анфілов Ілля (грудень 1877 — 1886), псаломщик

• До червня 1882 року виконував обов'язки псаломщика.

Лохвицький Аполлон Іоанов (1886 — лютий 1896), псаломщик

• 22 лютого 1896 року. Помер псаломщик Успенської церкви села Гаврилівки Аполлон Лохвицький. У вихідному заголовку період служіння закінчувався січнем 1896 року.

Анфілов Ілля (березень 1896 — серпень 1900), псаломщик

• Березень 1896 року. Псаломщика Різдво-Богородичної церкви села Корніївки Мелітопольського повіту Іллю Анфілова переведено до Успенської церкви Гаврилівки. На його місце в Корніївці призначено виконувачем обов'язків псаломщика вчителя Георгія Іванова.

Білий Петро Єфимович (серпень 1900 — жовтень 1913), диякон на псаломщицькій посаді

Народився 1861 року. Псаломщик із 1895 року, диякон із 1906 року. У Гаврилівці служив із 1900 року. Законовчитель другої Гаврилівської земської школи (за даними на 1907 рік).

• 1905 рік. В алфавітному списку членів Православного місіонерського товариства при Таврійському комітеті серед тих, хто вніс по 3 рублі, згадується Петро Білий із Гаврилівки. (ТЕВ, № 10–11 від 1–10 квітня 1906 року.)

• 22 вересня 1906 року. Перший виявлений запис про народження, у якому Петро Білий згадується як диякон.

• 10 жовтня 1906 року. Оприлюднено повідомлення про висвячення псаломщика Успенської церкви Гаврилівки Петра Білого на диякона із залишенням на займаній посаді. (ТЕВ, № 29 від 10 жовтня 1906 року.)

• 8 липня 1913 року. Останній виявлений запис про шлюб.

• 29 вересня 1913 року. Останній виявлений запис про смерть.

• 5 жовтня 1913 року. Диякона на псаломщицькій посаді Петра Білого переведено на дияконське місце в село Новий Рогачик. На його місце призначено колишнього вихованця другого класу Таврійської духовної семінарії Євгена Бабенка. (ТЕВ, № 29–30 від 10–20 жовтня 1913 року.)

Бабенко Євген (жовтень 1913 — лютий 1915), псаломщик

• 5 жовтня 1913 року. Призначений до Успенської церкви Гаврилівки на місце диякона Петра Білого, переведеного до Нового Рогачика. Перед цим навчався у другому класі Таврійської духовної семінарії. (ТЕВ, № 29–30 від 10–20 жовтня 1913 року.)

• 10 лютого 1915 року. Повідомлено про переведення псаломщика Євгена Бабенка до Миколаївської церкви села Ново-Полтавки Бердянського повіту. Псаломщицьке місце при Успенській церкві Гаврилівки оголошено вакантним. (ТЕВ, № 5 від 10 лютого 1915 року.)

Моржевич Костянтин Павлович (квітень 1915 — серпень 1919), диякон

• 1 квітня 1915 року. Диякона-псаломщика села Нової Збур'ївки Костянтина Моржевича на його прохання переведено до Успенської церкви Гаврилівки. (ТЕВ, № 8–9 від 10–20 березня 1915 року; дата 1 квітня наведена у вихідних нотатках.)

• 14 липня 1919 року. Останній виявлений запис про шлюб.

• 10 серпня 1919 року. Останній виявлений запис про народження.

Назаренко Михайло (серпень 1919 — невідомо), виконувач обов'язків псаломщика

• 14 серпня 1919 року. Перший виявлений запис про народження.

• 16 серпня 1919 року. Перший виявлений запис про смерть.

• 9 жовтня 1919 року. Перший виявлений запис про шлюб.

Просфорниця

Лебедєва Анастасія (вдова службовця)

У дівоцтві Клименко. Дочка диякона Клименка. Її чоловік, Микола Лебедєв, був сином священника, але перебував на цивільній службі. У родині згадуються діти Аркадій, Володимир та Катерина.

• Серпень 1903 року. За клопотанням благочинного, протоієрея Євфимія Березова, резолюцією єпархіального архієрея від 22 липня № 3454 вдову Анастасію Лебедєву затверджено просфорницею при церкві села Гаврилівки. Тією ж резолюцією дочку священника Євдокію Стопчеву затверджено просфорницею при церкві села Новоолександрівки Мелітопольського повіту. (№ 15–16 від 1–15 серпня 1903 року.)

• 10 серпня 1906 року. Розглянуто прохання Анастасії Лебедєвої зарахувати синів Аркадія та Володимира до Сімферопольського духовного училища на умовах, установлених для дітей духовенства, тобто з оплатою 136 рублів за кожного. Зазначалося, що Анастасія походить із духовного стану; її чоловік Микола Лебедєв — син священника, хоча й служив у цивільному відомстві. Старший син Аркадій навчався в училищі за плату 300 рублів на рік, яку вносив його дядько, але далі сплачувати таку суму він не міг. Прохання задовольнили: за умови вступу Володимира встановлювалася плата за двох синів 272 рублі на рік. Рішення ухвалили таємним голосуванням: 16 голосів «за», 10 — «проти». (ТЕВ, № 23 від 10 серпня 1906 року.)

• 3 вересня 1907 року. У протоколі № 2 розглянуто нове прохання Анастасії Лебедєвої. Після смерті сина Аркадія вона просила прийняти дочку Катерину до підготовчого класу єпархіального жіночого духовного училища на пільгових умовах, передбачених для дітей духовенства. Прохання задовольнили за умови вступу Катерини: розмір плати мав відповідати ставці для дітей єпархіального духовенства. (ТЕВ, № 31 від 1 листопада 1907 року.)

• 1908 рік. Анастасія Лебедєва звернулася з проханням перевести дочку Катерину, ученицю першого класу єпархіального жіночого училища, на церковне утримання. З'їзд відмовив, зазначивши, що родина вже користувалася правом навчання дітей у духовних закладах Таврійської єпархії на умовах оплати, установлених для дітей духовенства. (ТЕВ, № 31 від 1 листопада 1908 року.)

Церковні старости

Лиходід Сампсон (від 1871 року)

• 15 лютого 1871 року. Місцевого селянина Сампсона Лиходіда затверджено церковним старостою Успенської церкви села Гаврилівки Мелітопольського повіту. У вихідному заголовку прізвище записано як «Лиходед», у повідомленні — «Лиходид».

Лобач Тарас (від 1877 року)

• 1 червня 1877 року. Селянина Тараса Лобача затверджено церковним старостою Гаврилівської церкви на перше триріччя. (№ 11 від 1 червня 1877 року.)

Петрик Архип (від 1880 року)

• 1 травня 1880 року. За вибором парафіян селянина Архипа Петрика затверджено церковним старостою Гаврилівської церкви на перше триріччя. (№ 9 від 1 травня 1880 року.)

• 15 грудня 1886 року. Архипа Петрика відзначено благословенням Святійшого Синоду з врученням грамоти. (№ 23–24 від 1–15 грудня 1886 року.)

• 15 березня 1887 року. Церковному старості Архипу Петрику надано благословення Святійшого Синоду з грамотою за пожертви на користь церков Таврійської єпархії.

Радченко Мина (від 15 липня 1886 року)

• 15 липня 1886 року. Селянина Мину Радченка затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки на перше триріччя.

• 15 липня 1889 року. Згадується затвердження селянина Мини Радченка церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки.

Клепач Іван Демидович (від 1897 року)

• 21 лютого 1897 року. Івана Демидовича Клепача затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки. (№ 7 від 21 лютого 1897 року.)

• Квітень — травень 1900 року. Церковному старості Івану (у церковному записі — Іоанну) Клепачу надано архіпастирське благословення з грамотою за сумлінне виконання своїх обов'язків.

Бутенко Леонтій (від 1904 року)

• 24 липня 1904 року. Резолюцією єпархіального архієрея № 3853 селянина Леонтія Бутенка затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки. (№ 15–16 від 1–15 серпня 1904 року.)

Цюпко Тихон (1906/1907 — дата потребує уточнення)

• 20 листопада [1907?] року. Резолюцією єпархіального архієрея № 8134 селянина Тихона Цюпка (у вихідному заголовку — «Цюпка») затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки. Повідомлення надруковано в № 35 від 10 грудня 1907 року. У вихідному заголовку вказано 1906 рік — цю дату необхідно перевірити.

Назаренко Філіп Андрійович (від 1911 року)

• 27 лютого 1911 року. Резолюцією № 1280 селянина Філіпа Назаренка затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки. (№ 10 від 1 квітня 1911 року.)

• 1912 рік. За участь у відновленні парафіяльного храму архіпастирським благословенням із врученням свідоцтва відзначено сільську громаду Гаврилівки, сільського старосту Шкіндера, писаря Назаренка, церковного старосту Ф. Назаренка та селян Замкового, Найдена й Кравця.

Шкіндер Павло (від 1914 року)

• 12 листопада 1914 року. Селянина Павла Шкіндера затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки Мелітопольського повіту.

Овдієнко Никон (від 1917 року)

• 1917 рік. Селянина Никона Овдієнка затверджено церковним старостою Успенської церкви Гаврилівки. (ТЕВ, № 13–18, 1917 рік.)

Інші згадані старости

• Крохмаль Архип Прокопович — за сімейними спогадами.

• Шкіндер Роман Іванович — 1944 рік.

• Плюта Кузьма Іванович — народився 1882 року; період служіння не зазначено.

Події з історії церкви та парафії

7 лютого 1871 року — освячення церкви

• У селі Гаврилівці Мелітопольського повіту освячено новозбудовану церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

1 лютого 1882 року — церковна земля

• Успенській церкві належали 50 десятин землі.

1904 рік — пожертва дзвона та ремонт церкви

• 15 березня 1904 року. Селянина Гаврилівки Тимофія Найдена відзначено архіпастирським благословенням із грамотою за пожертву Успенській церкві дзвона вагою 35 пудів. (№ 6 від 15 березня 1904 року.)

• 2 жовтня 1904 року. Резолюцією єпархіального архієрея № 5202 затверджено склад будівельного комітету з ремонту Успенської церкви: голова — священник Василь Чапський; члени — селяни Авдій Замковий, Артемій Борблик та Олексій Замковий; скарбник — Авксентій Лобач; діловод — Павло Шмігель (у вихідному тексті прізвище спотворене як «ПІмигел»). (№ 21 від 1 листопада 1904 року.)

1907 рік — допомога постраждалим від неврожаю

• Виконавча комісія при Симбірському місцевому управлінні Червоного Хреста подякувала за пожертви на користь голодуючих Симбірської губернії: 20 рублів від Гаврилівської сільської громади Веселівської волості Мелітопольського повіту та 3 рублі від диякона Петра Білого. (№ 11 від 10 квітня 1907 року.)

1908 рік — церковні пожертви

• На розширення храму при Таврійському єпархіальному жіночому училищі від Гаврилівської Успенської церкви надійшло 12 рублів 20 копійок. (№ 33 від 20 листопада 1908 року.)

• У звіті Братства в ім'я семи священномучеників Херсонеських за 1907–1908 роки згадано пожертву від різних осіб із Гаврилівки — 2 рублі 50 копійок.

1912 рік — оновлення парафіяльного храму

• За участь у відновленні храму архіпастирським благословенням зі свідоцтвом відзначено Гаврилівську сільську громаду, сільського старосту Шкіндера, писаря Назаренка, церковного старосту Ф. Назаренка та селян Замкового, Найдена і Кравця. (ТЕВ, № 12 від 20 квітня 1912 року.)

1914 рік — допомога пораненим військовим

• До Таврійського єпархіального комітету допомоги хворим і пораненим воїнам від причту Успенської церкви Гаврилівки надійшли речі: 4 сорочки, 2 пари кальсонів, 1 простирадло, 47 рушників, 63 хустки, 11 аршинів полотна, а також 16 аршинів тканини, назва якої в розшифруванні нерозбірлива («каленк..»), і рядно. (ТЕВ, № 36 від 20 грудня 1914 року.)

• Жовтень 1914 року. Причт села Гаврилівки пожертвував комітетові допомоги хворим і пораненим воїнам 4 рублі. (ТЕВ, № 33 від 20 листопада 1914 року.)

Липень 1917 року — благочинний Сірогозького округу

• Розпорядженням високопреосвященного архієпископа Димитрія затверджено новообраних благочинних. Благочинним Сірогозького округу став священник села Менчикурів Павло Парнасов.

1921 рік — арешт архієрея в Менчикурах

• Через кілька днів після звільнення архієрей збирався продовжити огляд своєї єпархії, однак 25 травня 1921 року його знову заарештували в селі Менчикури за проповідь і відсутність перепустки. У Мелітополі йому відмовили у видачі перепустки, запевнивши, що вона зайва. Після перебування під арештом архієрей був змушений повернутися до Сімферополя, усвідомивши неможливість єпархіальних об'їздів за тодішніх умов. Згодом суд трактував пересування архієрея як контрреволюційну діяльність. (За книгою «Священномученик Никодим: жизнь, отданная Богу и людям».)

2014 рік — сучасні відомості про храм

• Станом на 2014 рік церква Успіння Пресвятої Богородиці в селі Чкаловому (історична Гаврилівка) розташовувалася за адресою: вул. Леніна, 4А. Входила до Веселівського благочиння Запорізької єпархії Української православної церкви Московського патріархату. Це саме історичні відомості за 2014 рік, а не підтвердження нинішнього статусу чи адреси.

• Престольне свято: Успіння Пресвятої Богородиці. Дата наприкінці вихідного документа обірвана («Июля»), тому її не відновлено без першоджерела.

Виписки з єпархіальних відомостей за різні роки

ПЕРША ЦЕРКВА

7 лютого 1871 року (150 років тому) освячена новозбудована в с. Гаврилівці церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці.

Першим церковним старостою було обрано селянина Самсона Лиходіда.

Першим священиком Гаврилівської церкви став вчитель Сімферопольского духовного училища Василій Мендрик, якого рукоприклали у священники і направили в Гаврилівку.

Першим дияконом став присланий Сергій Клименко.

До цього момента гаврилівці мали ходити до церкви до сусідніх Менчикур, де з 1858 року запрацювала церква Іоана Богослова.

ДРУГА ЦЕРКВА (1941-1943)

ТРЕТЯ ЦЕРКВА (1943-1964)

ЧЕТВЕРТА ЦЕРКВА (1990-..)

СЕРОГОЗСКИЙ ОКРУГ

1911 - благочинный Евфимий Березов

МЕЛИТОПОЛЬСКИЙ ОКРУГ 

ВТОРАЯ ВОЛНА ЗАКРЫТИЯ ЦЕРКВЕЙ В 60-ЫХ

• 1961 - закрытие церкви в Веселом

• 1964 - закрытие церкви в Чкалово

ОТКРЫТИЕ ЦЕРКВЕЙ В РАЙОНЕ

1820 - Большая Белозерка, церковь Преображения Господня

1829 - старое Веселое, церковь Рождества Божей Матери (деревянная)

1864 - Большая Белозерка, церковь Покровы Пресвятой Богородицы

1864 - Большая Белозерка, церковь святых апостолов Петра и Павла

1867 - Пескошино, церковь Николаевская

1871 - новое Веселое, церковь Рождества Божей Матери (каменная)

1858 - Менчикуры, церковь Иоанна Богослова (каменная)

1871 - Гавриловка, церковь Успения Пресвятой Богородицы (каменная)

1894 - Корнеевка, церковь Рождества Пресвятой Богородицы

? - Новоалександровка 

? - Новоуспеновки

? - Матвеевка, Михайловская

Веселое, Казанская

--

Николаевская, Успенская  - Верхний Рогачик

Александро-Невский собор - г. Мелитополь

Покровская - Михайловка

Архангело-Михайловская, Малая Лепетиха

Рождественско-Богородническая - Орлянск

ЗАКРЫТЕ ЦЕРКВЕЙ 1920-1930

ПРЕОБРАЖЕНСКАЯ ЦЕРКОВЬ - БОЛЬШАЯ БЕЛОЗЕРКА

Церкву Преображенської релігійної громади села Великої Білозерки місцева влада також використала під зерносховище. Для представників громади таке рішення було незрозумілим, адже заборгованостей у церкви не було [ЦДАВО України. Ф.1. Оп.8. Спр.126. , арк.60] 

у В.-Білозерському р-ні Мелітопольської округи 100–150 осіб побили конюхів колгоспу та розібрали своїх коней, при цьому вимагали повернення церковних дзвонів [ЦДАГО. – Ф. 1, оп. 20, спр. 3195 , арк. 122, 194