Назад до розділу "Нариси"

ЗНАЙ І ЛЮБИ СВІЙ КРАЙ

Хутір став селом

Неозорі таврійські степи у більшості своїй були безлюдними майже до кінця XVIII століття. Зокрема, територія, яку займає Веселівський район сьогодні, розпочала заселятися на початку XIX століття. Хто і коли тут заснував населені пункти? Чому вони мають такі назви? Якою була кількість жителів у селах? Коли у них були побудовані школи, церкви? Редакція газети «Колос», як і раніше обіцяла своїм читачам, розпочинає публікацію чергової серії краєзнавчих матеріалів під назвою «Знай і люби свій край». Незалежно від нинішнього статусу населеного пункту у газеті будуть вміщуватися періодично такі статті у порядку утворення наявних сіл у районі. Зокрема, першим населеним пунктом у веселівських степах був хутір Довгий під і ця публікація показує його зміни під впливом часу.

СЕЛО І ЖИТЕЛІ. У 1812 році державні селяни з Великої Білозірки Таврійської губернії заснували на місці нинішнього села Чкалово невеликий хутір. До 1830 року він називався Довгий під. Це було викликано тим, що неподалік знаходився під із аналогічною назвою. Із часом все більше і більше селян з Великої Білозірки стали поселятися у цій місцевості. Зокрема, і хутір Довгий під ставав більшим, і неподалік від нього з'явилися інші хутори. З кожним роком ці населені пункти зближувалися по причині того, що розширялися, а правильніше сказати, розбудовувалися. І цей процес був таким інтенсивним, що у 1855 році степові хутори об'єдналися із хутором Довгий під у село. За ім'ям одного із першопоселенців, Гаврила Шкіндера, назвали його Гаврилівкою. З часом звернули увагу на це село і переселенці з інших губерній. Зокрема, у 1862 році сюди прибули 14 сімей (57 чоловік) із Київської губернії. Кількість жителів Гаврилівки у 1864 році складала 694 чоловіка, а у 1915 році – 3920 чол. У наступні роки відбувається поступове зменшення кількості жителів села. Зокрема, у 1938 році тут проживало вже 1823 чоловіка. Цей рік запам'ятався гаврилівцям не тільки цим. Упродовж року село двічі перейменовується. Спочатку його називають ім'ям сталінського наркома - Єжове, а згодом на честь видатного льотчика Героя Радянського Союзу Валерія Чкалова – Чкалово. З того часу назва села не змінювалася.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО. З першого дня заснування населеного пункту його мешканці займалися хліборобством. Упродовж ста років вони наполегливо працювали на землі. Але, бажаних результатів не мали. І не тільки тому, що це зона засушливого степу. Не менш негативний вплив на їх господарську діяльність був і царської держави, яка сприяла диференціації селян. А тому, коли сьогодні знайомишся із описом біля 200 великих приватних володінь Веселівської волості за 1912 рік, там не знаходиш навіть згадки про село Гаврилівку. Більшість її жителів у той час змушена була працювати у наймах у навколишніх німецьких економіях. Зокрема, це маєток Нейгоф Шредера І.П. і Шредера М.Я. Як зазначив краєзнавець А.І. Тищенко, напередодні Першої світової війни (1914 року) у Гаврилівці було 389 господарств (дворів). З них – 171 – не мав сільськогосподарського інвентарю, а 64 – робочої худоби. Цим було і викликано те, що 167 дворів (бідняцьких господарств) здавали свою землю в оренду. У той же час кожний восьмий двір у селі був куркульським. І ці господарства тримали у своїх, як кажуть, руках 60 відсотків орендованої землі. З такою несправедливістю мало хто із гаврилівців змирився. Свідчить про це те, що, після повалення самодержавства і встановлення мирного життя, на території нашої волості у цьому селі у травні 1922 року 22 бідняцьких господарства об'єдналися в комуну «Авангард», а у жовтні-листопаді 1924 року організувалися ще дві комуни. Згодом ці нові форми господарювання змінили товариства зі спільного обробітку землі, сільськогосподарські артілі та колгоспи. Важливою подією для сільських трудівників стало відкриття весною 1932р. у Гаврилівці машинно-тракторної станції. Вона мала 20 тракторів, 5 локомобілів, 7 нафтових двигунів і 2 молотарки. За минулі десятиліття відбулося об'єднання наявних у селі колгоспів в один колгосп імені «Чкалова». Завдяки колгоспам у селі було споруджено заклади освіти, культури, медицини і торгівлі, виробнича база господарства. Після реформування аграрного сектора економіки змінилася структура сільгосппідприємств села. Сьогодні ведучими у сільському господарстві є фермерські господарства, приватні сільгосппідприємства.

ОСВІТА. У Веселівській волості село Гаврилівка було по розвитку освіти далеко не на останньому місці. Зокрема, тут у 1875 році була відкрита земська школа, а через чотирнадцять років ще одна земська школа. Громада села не була пасивним спостерігачем цих подій, активно сприяла тому, щоб вони отримали розвиток. Як свідчить земська статистика того часу, гаврилівці майже на 50 відсотків утримували школу власним коштом, а другу половину коштів виділяло земство. Після створення Веселівського району у селі Гаврилівка працювали дві початкові школи. На початку 30-х років ХХ ст. Чкалівська початкова школа стала семирічною. А у 1938-1939 навчальному році вона вже була середньою. Це була третя середня школа у районі. Ось чому і мала вона тривалий час назву Чкалівська СШ №3.

МЕДИЦИНА. Про те, що гаврилівці порушували питання поліпшення медичної допомоги у селі, ще на початку ХХ століття є письмове підтвердження. Зокрема, у матеріалах наради земських лікарів за вересень 1913 року є запис про обговорення питання щодо відкриття лікарського пункту у Гаврилівці. На жаль, через фінансові негаразди і недостатню кількість працівників у повіті це питання залишилося не вирішеним. І тільки після зміни влади у країні стало можливим його розв'язання. У 1921 році у селі будується амбулаторія і відкривається медпункт. Медичну допомогу мешканцям надають лікар, фельдшери і санітари. До 1950 року у Чкалово вже запрацювали амбулаторія, аптека, пологовий будинок і дільнична лікарня на 10 ліжок. Медичне обслуговування мешканців села здійснювало 2 лікаря та 9 працівників середнього медперсоналу. У 80-ті роки минулого століття Чкалівська дільнична лікарня мала 25 ліжок.

ЦЕРКВА. Перейменування хутора Довгий під у село Гаврилівку, яке відбулося у 1855 році, було лише початковим етапом зміни статусу населеного пункту. Адже у ті часи головною ознакою села була церква. Як правило, її спорудження було справою общини. З метою збору коштів на будівництво церкви, громада села Гаврилівка запровадила наступний збір: кожен житель упродовж року сплачував 10 крб. і за наявну у господарстві велику худобу 2 крб., а з дрібних тварин – 1 крб. Необхідно зазначити, що цей місцевий збір був одним із найбільших у нашій місцевості. За рахунок зібраних у такий спосіб коштів гаврилівці у 1871 році збудували церкву цегляну із цегляною дзвіницею і огорожею та освятили церкву в ім'я Успіння Божої Матері. Її священик і псаломщик проживали у церковних будинках. Утримання церкви здійснювалося коштами прихожан (927 крб.) і коштами від використання наданих громадою церкві 50 га землі. Прихожанами цієї церкви були мешканці населених пунктів Базилевка, Корніївка і села Гаврилівка. Проіснувала вона біля шістдесяти років. А потім була, як й інші храми у районі, закрита. Згодом розібрали церкву, а цеглу використали, як згадували старожили села, на будівництво машинно-тракторної станції. З тих часів минуло сімдесят років, але мешканці села Чкалове знову знаходять приміщення для своєї релігійної громади і реєструють її 18 липня 2000 року. Як і у минулі роки храм має назву в ім'я Успіння Божої Матері.

ТОРГІВЛЯ. Мешканці села Чкалове, як їх діди і прадіди, займаються сільським господарством. Але до торгівлі у цьому населеному пункті особливе ставлення. Ще на початку ХХ століття гаврилівці раділи її своїм союзникам та конкурентам. Незважаючи на те, що і у повіті, і у волості проводилися щотижневі ярмарки, Гаврилівська сільська громада у 19... році отримала дозвіл на їх проведення у своєму селі. І свідчить це про визнання гаврилівців не тільки успішно виробляти сільгосппродукцію, а й успішно її реалізувати. Господар у ті часи рахував, що йому вигідно, а що ні. А тому й не дивно, що ще напередодні переходу до ринкової економіки саме у цьому селі запрацював базар. І головним ініціатором його створення був голова колгоспу імені «Чкалова» М.І. Яловий. Цей досвідчений керівник, не боячись конкуренції і правильно розумів вимоги часу. З роками це зрозуміли й інші керівники сільгосппідприємств, хоча не дуже сприяли розвитку підприємництва.

КУЛЬТУРА. У селі Гаврилівка Веселівської волості 29 листопада 1898 року була відкрита бібліотека за рахунок коштів земства. Кількість книг в ній складала 269 екземплярів, що була на той час велика кількість літератури. Адже по Мелітопольському повіту, до якого входила наша волость, на кожну бібліотеку у 1913 році приходилося лише по 153 книги. Важливі зміни в культурному житті села відбулися після революції 1917 року. Зокрема, наприкінці 1922 року відкрито клуб, у якому працювали хоровий і драматичний гуртки, щомісяця проходили вистави і концерти. З часом сільський клуб отримував все більші і більші приміщення. Якщо він у перші повоєнні роки мав 120 місць, то через тридцять років сільський клуб мав глядацький зал на 350 місць. Культпрацівники і учасники художньої самодіяльності і сьогодні радують чкалівців концертами.

О. ФЕДОРОВ