До визволення нашого села від нацистських загарбників.
Жінки, які були на фронті, спростували поширену думку, що у війни не жіноче обличчя. Вони розділили нарівні з чоловіками криваву ношу воєнного лихоліття.
Згадаємо наших землячок, долі яких – приклад мужності і доблесті:
Суханова Тетяна Іванівна
Петюренко (дів. Канюка) Надія Єлисеївна, 1923 р.н.
Чірко Надія Микитівна, 1926 р.н.
Шкіндер (дів. Назаренко) Марія Павлівна, 1921 р.н.
Лиходід Лідія Степанівна, 1926 р.н.
Петренко Марія Олексіївна
Пугач (дів. Кириленко) Катерина Гаврилівна, 1923 р.н.
Ананьєва Ольга Федорівна, 1909 р.н.
Патенко Варвара Минівна, 1925 р.н.
Касярум (дів.Замкова) Анна Леонтіївна, 1925 р.н.
Наші землячки приймали участь у Кримській наступальній операції, у боях за визволення України, воювали в Білорусії, Прибалтиці, Східній Пруссії, багато з них дійшли до Берліна. Декому на час мобілізації тільки виповнилося вісімнадцять років. Повернувшись із фронту, у колі своїх одноліток вони почували себе набагато старшими, тому що дивилися на життя зовсім іншими очима – очима, що бачили смерть.
Своїми спогадами про лихоліття війни, про свій бойовий шлях вони ділилися із школярами. Це були історії простих, звичайних жінок, які і сьогодні надихають сучасників відстоювати власну свободу зі зброєю в руках, виносити поранених з передової, жити в окупації, виховувати дітей-сиріт.
Пішли із життя фронтовички. Але пам'ять про них зберігається у реліквіях того буремного часу: воєнних нагородах, трикутниках листів, фронтових фотографіях, у спогадах, які свого часу записали учні нашої школи.
Лариса Адамян
КОЛЬЧАК (дів. ПАТЕНКО) ВАРВАРА МИНІВНА (1925 р.н.)
З дня звільнення нашого району від ненависного ворога, - пише Патенко Варвара з с. Чкаловка, Чкаловської сільради, - я пішла в ряди Червоної Армії. Зі мною пішли на захист своєї Вітчизни батько мій і брат. Наші серця сповнені гнівом до ворога за звірства, які він чинив в нашому районі.
Німецькі розбійники зруйнували будинки, вони багатьох моїх подруг, товаришів вивезли на каторгу. Смертю хоробрих в боях з гітлерівськими бандитами загинув мій батько, брата було поранено.
Коли я згадую про батька, про близьких подруг, товаришів, які томляться в застінках Німеччини, то рука моя простягається до автомата. Я буду мститися, я хочу винищити німця-поганця. Я винищуватиму їх без жалю і милосердя в їхньому звірячому лігві. Помщуся за свою Чкаловку, за виплакані очі батьків і матерів, за кров і сльози радянського народу.
Товариші! Я, як боєць Червоної Армії, закликаю Вас, дорогі земляки, працювати на колгоспних ланах, не покладаючи рук, щоб дати країні і фронту більше хліба і продуктів сільського господарства. Кожний засіяний гектар землі зверх плану – є новий нищівний удар по ворогу.
Патенко Варвара
польова пошта, 193 «М».
Дата рождения: __.__.1925
Место призыва: Веселовский РВК, Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н
Дата поступления на службу: __.11.1944
Воинское звание: красноармеец
Воинская часть: 1055 ап 417 сд 2 ПрибФ
Даты подвига: 21.02.1945
Наименование награды: Медаль «За боевые заслуги»
Приказ подразделения
№: 13/н от: 06.03.1945
Издан: 1055 ап 417 сд 2 Прибалтийского фронта
Дата рождения __.__.1925
Место рождения Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкаловка
Место призыва Веселовский РВК, Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н
Воинское звание красноармеец; рядовой
Воинская часть 1055 артиллерийский полк 417 стрелковой дивизии
Награды Медаль «За боевые заслуги»
ШКІНДЕР (дів. НАЗАРЕНКО) МАРІЯ ПАВЛІВНА (1921 - ...)
По воспоминаниям родных Мария Павловна работала поваром на фронте. Готовила для начальства в тылу.
Ее отец Назаренко Павел Павлович (1889 г.р._) также был на фронте. В 1944 году Мария Павловна была награждена медалью "За боевые заслуги", а в 1985 году в честь 40-летия Победы - юбилейной наградой Орден Отечественной войны II степени
Медаль «За боевые заслуги»
Дата рождения: __.__.1921
Место призыва: Веселовский РВК, Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н
Воинское звание: красноармеец
Воинская часть: 1055 артиллерийский полк 417 стрелковой дивизии 4 УкрФ
Наименование награды: Медаль «За боевые заслуги»
Приказ подразделения
№: 7/н от: 18.04.1944
Издан: 1055 ап 417 сд
Прачку Обозно-Вещевого снабжения полка - красноармейца - Назаренко Марию Павловну за то, что она во время подготовки к прорыву намедни укреплений на Сиваше, организовала и возглавила команду по улучшению бытовых условий бойцов и офицеров, находящихся на Крымском полуострове. В трудные метеорологические условя в течении короткого периода, команда обеспечила бойцам и офицерам двукратную смену чистого белья и провела почиу обмундирования. Эти мероприятия воодушевляли бойцов и офицеров и способствовали боевым успехам полка.
1921 года рождения, Украина, беспартийная, окончила 4 класса. Призвана Веселовским РВК.
Ранее не награждалась.
Орден Отечественной войны II степени
Документ в юбилейной картотеке
Дата рождения: __.__.1921
Место рождения: Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкалово
Наименование награды: Орден Отечественной войны II степени
Номер документа: 81
Дата документа: 06.04.1985
Автор документа: Министр обороны СССР
ПУГАЧ (дів. КИРИЛЕНКО) КАТЕРИНА ГАВРИЛІВНА (1923-...)
Орден Отечественной войны II степени
Документ в юбилейной картотеке
Дата рождения: __.__.1923
Место рождения: Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкалово
Наименование награды: Орден Отечественной войны II степени
Номер документа: 81
Дата документа: 06.04.1985
Автор документа: Министр обороны СССР
ЧИРКО НАДІЯ МИКИТІВНА (1926 - ...)
Орден Отечественной войны II степени
Документ в юбилейной картотеке
Дата рождения: __.__.1926
Место рождения: Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкалово
Наименование награды: Орден Отечественной войны II степени
Номер документа: 81
Дата документа: 06.04.1985
Автор документа: Министр обороны СССР
ПЕТРЕНКО МАРІЯ ОЛЕКСІЇВНА
ПЕТЮРЕНКО (ДІВ. КАНЮКА) НАДІЯ ЄЛИСЕЇВНА (1923 - ...)
Орден Отечественной войны II степени
Документ в юбилейной картотеке
Дата рождения: __.__.1923
Место рождения: Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкалово
Наименование награды: Орден Отечественной войны II степени
Номер документа: 81
Дата документа: 06.04.1985
Автор документа: Министр обороны СССР
Информация об архиве+
СУХАНОВА ТЕТЯНА ІВАНІВНА
Проверить теорию не Хорольская ли она в девичестве
АНАНЬЄВА ОЛЬГА ФЕДОТІВНА (1909 - ...)
Медаль «За боевые заслуги»
Наградной документ
Дата рождения: __.__.1909
Место призыва: Тормосиновский РВК, Сталинградская обл., Тормосиновский р-н
Дата поступления на службу: __.05.1943
Воинское звание: красноармеец
Воинская часть: госпиталь для легкораненных 5107 ( ГЛР 5107 ПЭП 161 5 Уд. А)
Наименование награды: Медаль «За боевые заслуги»
Приказ подразделения
№: 195/н от: 19.06.1945
Издан: ВС 5 Уд.А
Фамилия, имя и отчество: Ананьева Ольга Федотовна
Звание: красноармеец
Должность, часть: старшая санитарка хирургического отделения госпиталя легкораненных
Год рождения: 1909
Национальность: русская
Партийность: б/п
Участие в Отечественной войне: 05.1943 Южный, 4-3 УК.Ф И 1 Б.Ф. в отечественной войне
Имеет ли ранения: не имеет
С какого времени в Красной арии (месяц, год): 5, 1943
Чем ранее награжден: Знак «Отличник санитарной службы»
Краткое, конкретное изложение личного боевого подвига и заслуг:
В отечественной войне с мая 1943 года, в госпитале с 43-го. За время последней наступательной операции, в дни значительного потока раненных тов. Ананьева была на своем посту и в течени несколько суток бессменно обеспечивала раненных уходом и должным уютом.
Работая старшей санитаркой отделения смогла за короткий срок оборудовать и приготовить отделение для приема 500 раненных. Благодаря личным качествам и любви к делу в отделении не наблюдалось ни одного случая хищения или пропажи государственного имущества.
Среди раненных и личного состава пользуется хорошим авторитетом, по службе имеет ряд благодарностей.
Представляется к правительственной награде Медаль "За боевый заслуги".
Ананьєва Ольга Федотівна, уроженка волоградських степів, війну зустріла 20-ти річною дівчиною. У 1942 році пішла добровольцем у госпіталь №5107, що формувався в м. Шахти. Була на фронті під Сталінградом. У 1943 році фронт від Сталінграда пішов на захід. Тікали німці, тікали, але огризалися ще досить впевнено. Госпіталь ступив на Запорізьку. Проходили Пологи, Токмак, села, містечка. Довго стояли у селі Чкалово. Під Одесою в госпіталь приїхав маршал Жуков Георгій Костянтинович. Проста, задушевна людина. Бійці його дуже любили. Розмовляв довго з робітниками госпіталя, наставляв на те, щоб до поранених добре відносились, швидше повертали їх у стрій, щоб ми були уважними і при потребі здавали кров для бійців. Ольга Федотівна здавала кров 10 разів. День перемоги зустріла в Берліні салютами, танцями, піснями. Перемога. Тиші раділи. А тиша настала така, що аж в ухах дзвеніла. По війні працювала санітаркою в Чкаловській лікарні.
ЛИХОДІД ЛІДІЯ СТЕПАНІВНА (1909 - ...)
ФРОНТОВИМИ ДОРОГАМИ:
Потьмяніли від часу документи військових років. І все ж гордістю сповнюється серце, коли береш в руки ці святі реліквії. Сім подяк від командування за проявлені відвагу і мужність, п'ять медалей за зразкове виконання бойових завдань має Лідія Степанівна Лиходід за участь у Великій Вітчизняній війні.
Ми сидимо в тихій затишній кімнаті, гортаємо військові документи. Спогади про далеке минуле схвилювали Лідію Степанівну. Знову і знову вона звертається до днів своєї юності.
— Нашій молоді важко уявити, — говорить Лідія Степанівна, — що там, де зараз шумлять сади, колосяться колгоспні і радгоспні ниви, колись здригалася від розривів земля, навколо все палало вогнем і було покрито чорними хмарками диму. До самого Берліна ми гнали ворога.
Дівчина не відразу потрапила на фронт. Коли прийшли німці в село Чкалове, Лідії було п’ятнадцять років. Разом з ровесниками її відправили в Німеччину. По дорозі вдалося втекти, стрибнувши з поїзда. Але пошкодила ногу. Додому добиралася лише вночі полями та лісосмугами. Переховувалися в скиртах. В Чкалове теж довелося переховуватись у сусідів на горищі.
Коли було звільнено село, дівчина пішла працювати в госпіталь. Та думка піти на фронт все більше непокоїла її. І одного дня вона прийшла до військкомату і твердо заявила: «Відправте мене на фронт». Прохання її задовольнили.
...Перший бій за річку Нестер. Декілька разів плацдарм переходив із рук в руки. Санітарка Лідія Лиходід ледве встигала подати першу допомогу пораненим. Ворогу вдалося відрізати нашу частину. Тиждень доглядала в лісі за пораненими санітарка. Стояли великі морози, не вистачало їжі. Але не могла дівчина кинути поранених: треба було дочекатися літака, відправити бійців. За цей бій Лідія Степанівна була удостоєна медалі «За бойові заслуги». Про нагороду дізналася в госпіталі, куди її доставили з обмороженими ногами.
Далі шлях лежав на захід. Звільняли Кишинів, форсували Одер, Дністер.
Важкі бої зав’язалися за звільнення Варшави. Єфрейтору Лідії Лиходід з групою бійців доручили доставити пакет місцевим партизанам. Завдання виконали, але, повертаючись, в лісі потрапили в оточення. Три доби вели нерівний бій. Мужність і винахідливість допомогли нашим бійцям вийти з оточення і під покровом ночі перейти лінію фронту. До бойових нагород Лідії Степанівни тоді добавилася ще одна.
Один за одним радянські воїни оволодівали містами: Голновим, Штепеніпцем, Массовйм, Штаргардом, Сохаччовим, Скерневищем Логвичем, Костриним. Подяки командування нагадують про бойові дії за кожен з них. Одна особливо пам’ятна.
...Це було напередодні Дня Перемоги. З військами першого Білоруського фронту Лідія Лиходід ввійшла в Берлін. Торжествували бійці: війна закінчена, ворог капітулював. Гармати більше не стріляють. Через деякий час кожен з них повернеться в рідні місця, до мирної праці. Воїнів зібрали для вручення нагород. За чесну службу на благо нашої Вітчизни головнокомандуючий радянськими окупаційними військами в Німеччині маршал Радянського Союзу Жуков вручав бійцям у подяки, Одержала тоді її і Лідія І Лиходід.
...Минули роки. Нині Лідія Степанівна живе в селі Чкалове, працює в місцевому колгоспі. Мало хто з її односельчан знає, що ця жінка пройшла тисячі кілометрів фронтових доріг, в грізну воєнну годину стала на захист рідної Вітчизни.
Стаття в газеті "Колос" від 11 липня 1968 року
Дата рождения __.__.1926
Место призыва Веселовский РВК, Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н
Воинское звание красноармеец
Воинская часть полевой подвижной госпиталь 4165, 5 ударная армия
Награды Медаль «За боевые заслуги» (2)
https://drive.google.com/file/d/1DwQnMnrx0LM-_mTI78BhskxrKO6dOY9P/view?usp=sharing
Красноармеец Лиходед Л.С. в своей скромной работе санитаркой показала хорошие образцы самоотверженности, преданной и честной работы. Во время больших потоков раненных и больных, без устали работала круглые сутки и везде ее забота и внимание были уместными и эффективными.
В работе не требует напоминаний, на любых участках скромно и честно выполняет все поручения. Трудолюбива, энергична, дисциплинирована. Достойна правительственной награды медыли "За боевые заслуги"
КАСЯРУМ (дів. ЗАМКОВА) АННА ЛЕОНТІЇВНА (1925 - ...)
Медаль «За боевые заслуги»
Наградной документ
Дата рождения: __.__.1925
Место призыва: Веселовский РВК, Запорожская обл., Веселовский р-н
Дата поступления на службу: __.12.1943
Воинское звание: вольнонаемный
Воинская часть: 251 полевой прач. отряд 5 Уд.А ГСОВГ
Наименование награды: Медаль «За боевые заслуги»
Приказ подразделения
№: 17/н от: 11.07.1945
Издан: ГСОВГ
НАГРАДНОЙ ЛИСТ
Фамилия, имя, отчество: Замкова Анна Леонтьевна
Звание: вольнонаемная
Должность, часть: прачка полевого прачечного отряда №251
Представляется к правительственной награде - орден "Красная Звезда"
Год, место рождения: 1925, Запорожской области, Веселовский район, село Чкалова
Национальность: русская
Партийность: беспартийная
Участие в Отечественной войне (где, когда): 4-й Украинский, 3-й Украинский и 1-й Беларусский фронты с декабря 1943 года
Имеет ли ранения: не имеет
С какого времени в Красной Армии: с декабря 1943 года
Каким РВК призвана: Веселовским РВК Запорожской обл.
Чем ранее награждена: не награждена
Краткое, конкретное изложение личного боевого подвига или заслуг:
Замкова Анна Леонтьевна в полевом прачечном отряде работает с декабря 1943 года в должности прачки. Одна из лучших отличниц-прачек отряда. Большую работу провела в цехе за увеличение норма выработки и особенно качества стирки белья. При любых условиях обеспечивает выполнение основной задачи по своевременному и качественному обеспечению бельем бойцов переднего края. Довела стирки белья до 180 штук в день.
Достойна Правительственной награды - Орден "Красная Звезда"
Заключение вышестоящих начальников:
Достойна награждения медалью "За боевые заслуги"
Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»
Наградной документ
Дата рождения: __.__.1925
Воинское звание: вольнонаемный
Кто наградил: Президиум ВС СССР
Наименование награды: Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.»
Дата документа: 09.05.1945
Орден Отечественной войны II степени
Документ в юбилейной картотеке
Дата рождения: __.__.1925
Место рождения: Украинская ССР, Запорожская обл., Веселовский р-н, с. Чкалово
Наименование награды: Орден Отечественной войны II степени
Номер документа: 23
Дата документа: 21.02.1987
Автор документа: Министр обороны СССР