Історія села. Нарис Пшеничного

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

XVIII – XIX століття

• Кінець XVIII ст.: Таврійські степи залишалися переважно безлюдними.

• Початок XIX ст.: Почалося заселення території нинішнього Веселівського району.

• 1812 рік: Державні селяни з Великої Білозірки заснували невеликий хутір на місці сучасного села.

• 1812 рік: Державні селяни з Великої Білозірки заснували хутір у Менчикурській долині поблизу урочища Довгий Під. 

• 1812 — заснування поселення під назвою Білозерські хутори.

• 1812 рік: Поселення засноване як хутір державними селянами з Великої Білозірки Мелітопольського повіту 

• 1812 — Заснування хутора Гаврилівка в Менчикурській долині державними селянами з Великої Білозерки Гаврилом Шкіндаром та Юхимом Шматком. Назва пішла від імені Гаврила Шкіндара. 

• До 1830 року: Хутір мав назву Довгий під.

• До 1830 року: Поселення мало назву Довгий Під. 

• 1830 — перейменування на Довгий Під.

• 1855 рік: Навколишні степові хутори об'єдналися з хутором Довгий під в одне село. Воно отримало назву Гаврилівка — на честь одного з першопоселенців, Гаврила Шкіндера.

• У 1855 році розрізнені хутори злилися в єдине село, в якому налічувалося 200 подвір'їв. Того ж року за рішенням великобілозерського та гаврилівського селянських сходів частину переселенців повернуто до Великої Білозерки.

• 1855 рік: Хутір отримує статус села і нову назву — Гаврилівка (на честь одного з першопоселенців, Гаврила Шкіндара). 

• 1855 — перейменування на Гаврилівку.

• 1855 — Розрізнені хутори злилися в єдине село (200 дворів). Того ж року частину переселенців повернуто до Великої Білозерки, внаслідок чого у Гаврилівці залишилось 127 дворів. 

• 1862 рік: До села прибуло 14 сімей (57 ревізьких душ) переселенців з Київської губернії. 

• 1864 рік: Кількість жителів Гаврилівки становила 694 особи.

• 1866 рік: За державними селянами закріпили землю за умови виплати щорічного державного оброчного податку. 

• 1868 — У Гаврилівці оформилася самостійна община. Проведено земельне розмежування з Великою Білозеркою (до Гаврилівки відійшло 4775 десятин землі). 

• 1868 рік: Гаврилівка увійшла до складу Веселівської волості. За поземельною общиною було закріплено 4775 десятин землі. 

• 1868 рік: Гаврилівка увійшла до складу Веселівської волості. За громадою було закріплено 4775 десятин землі. 

• 1871 рік: На зібрані громадою кошти (шляхом самооподаткування: 10 крб з жителя, 2 крб за велику худобу, 1 крб за дрібну) було збудовано та освячено цегляну церкву в ім'я Успіння Божої Матері з цегляною дзвіницею.

• 1872 — Община перейшла до розподілу землі на наявні чоловічі душі, що призвело до подрібнення наділів. 

• 1872 рік: Громада переділила всю землю за кількістю чоловічих душ, через що розміри наділів зменшились. 

• 1875 рік: У селі відкрито першу земську школу (майже на 50% її утримували самі селяни).

• 1875 рік: Відкрито першу земську однокласну школу. Першим вчителем був Ф. Корнєв. Навчалося 53 хлопчики та 11 дівчаток (вивчали грамоту, арифметику, закон Божий). 

• 1875 — відкриття першої земської однокласної школи.

• 1875 рік: На вимогу общини земство відкрило перше початкове однокласне училище 

• 1875 — Відкрито першу земську однокласну школу (навчалося 53 хлопчики і 11 дівчаток). 

• 1875 рік — Відкриття першої земської однокласної школи. Перший вчитель — Ф. Корнєв. У перший рік навчалося 64 дитини (53 хлопчики та 11 дівчаток). Приміщенням слугували пристосовані селянські хати. 

• 1884 — Проведено перепис: у селі налічувалось 253 двори, проживало 1529 чоловік. 

• 1884 рік: Згідно з переписом, у селі проживало 1529 осіб. Налічувалося 253 двори (з них 117 — бідняцькі, 79 — середняцькі). 

• 1884 рік: За даними перепису, проживало 1529 осіб, налічувалося 253 двори (з них 11 не були приписані до общини). Заможні селяни становили 19% від усіх господарств. 

• 1885 рік — Школа в Гаврилівці офіційно віднесена до розряду земських (згідно з «Таврійськими Єпархіальними відомостями»). 

• 1886 рік: Розпочалася сплата викупних платежів за землю. 

• 1889 рік: (через 14 років після першої) Відкрито ще одну земську школу.

• 1889 рік: Відкрито друге початкове однокласне училище. 

• 
  

• 1889 — відкриття сільської бібліотеки (фонд складав 269 книг, переважно релігійного змісту).

• 1899 — відкриття другої земської школи.

• 29 листопада 1898 року: Коштом земства відкрито бібліотеку, яка налічувала 269 екземплярів книг.

• 1889 рік: Земство відкрило в селі невелику бібліотеку на 269 книг (переважно релігійного змісту). 

• 1893 рік: Через масове використання техніки (сівалки, молотарки, жатки) в економії «Єлисаветфельд» поміщика Ф.Є. Фальц-Фейна, де батракувала більшість гаврилівців, різко впав попит на робочі руки, і селяни змушені були жебракувати. 

• 1895 рік — Побудовано першу спеціалізовану будівлю школи (за нарисом Пархоменко), вчитель — Красніков. 

• 1897 рік — Викладання «Закону Божого» в народному училищі доручено священнику Михайлу Вознесенському. 

• 1898 — Земство відкрило в селі невелику бібліотеку (269 книг). 

• 1898 рік — Відкриття земської бібліотеки (259–269 книг, переважно релігійного змісту). 

• 1899 — На вимогу общини відкрито ще одну початкову однокласну школу. 1899/1900 — В обох школах навчалося 159 дітей (закінчило лише 13). 

• 1899–1900 рр. — В обох школах навчається 159 учнів, проте через бідність та потребу в робочих руках навчання закінчують лише одиниці (13–16 дітей). 

• 1899 рік (за іншими даними 1889 або 1898) — Відкриття другої земської початкової школи. Вчитель — Юрій Семенович Балабанов. 

• 1899 рік: На вимогу громади земство відкрило ще одну початкову школу. 

Початок ХХ століття 

• Початок ХХ ст.: Місцева сільська громада отримала дозвіл на проведення щотижневих ярмарків у своєму селі (точний рік у тексті обірваний — 19...).

• 1904 — Земельний наділ становив усього 2,9 десятини на душу. 

• 1905 (осінь) — Місцевий бідняк М. Х. Любарський поширював більшовицькі листівки та прокламації. 

• 1905 – 1907 роки: Революційні хвилювання. Місцевий житель М.Ф. Любарський розповсюджував антисамодержавні листівки. Відбулися селянські виступи, після придушення яких активних учасників С. Ростенка та А. Шмиголя вислали до Сибіру. 

• 1905 (грудень) — Гаврилівська біднота підтримала виступи селян Великої Білозерки.

• 1906 (серпень) — Селяни взяли участь у виступі Великої Лепетихи проти поміщиків-колоністів і розгромі економій Шредера та маєтку Давидфельда.

• 1910 рік — У селі діють два земські училища. Законоучителі: Василь Чапський (1-ша школа) та диякон Петро Білий (2-га школа). На кошти громади зведено цегляні будівлі. 

• 1912 рік: Гаврилівка не згадується в описі 200 великих приватних володінь волості, оскільки більшість її мешканців змушені були працювати у наймах у навколишніх німецьких економіях (наприклад, маєтки Шредерів).

• Вересень 1913 року: На нараді земських лікарів обговорювалося питання відкриття лікарського пункту в Гаврилівці, але через нестачу коштів воно не було вирішене.

• Вересень 1913 року: На нараді земських лікарів обговорювалося питання щодо відкриття лікарського пункту (відзначалося, що Гаврилівка найбільше цього потребує). 

• 1913 рік: У селі було 389 дворів. Класове розшарування: 52 куркульських господарства зосередили понад 60% землі, 167 бідняцьких здавали свої наділи в оренду. 65 дворів не мали робочої худоби, 171 — інвентарю. 

• 1913/1914 — З 382 дітей шкільного віку навчалося лише 160. 

• 1913 – 1914 навчальний рік: Із 382 дітей віком 8-12 років до школи зарахували лише 160, а закінчила її тільки шоста частина через потребу в робочих руках. 

• 1914 рік: У селі було 389 господарств. З них 171 не мало інвентарю, 64 — робочої худоби. 167 бідняцьких господарств здавали землю в оренду, тоді як кожен восьмий "куркульський" двір тримав 60% орендованої землі.

• Вересень 1914 року: Початок Першої світової війни. Більшість чоловіків призовного віку відправлено на фронт. 

• Період Першої світової війни: У селі реквізували дві третини поголів’я коней, зменшилися посівні площі, бідняцькі господарства занепали. 

• 1914–1917 — Перша світова війна.

• 
  

• 1915 рік: Населення села зросло до 3920 чоловік.

Роки революції та Громадянської війни (1917–1920)

• 1917 (кінець грудня) — Встановлення Радянської влади в селі, створення сільського ревкому (голова — С. І. Романенко).

• 1917 — обрання сільського революційного комітету.

• 1918 — епідемія іспанського грипу («іспанки»).

• Лютий 1917 року: Звістка про повалення царату в Росії дійшла до Гаврилівки. 

• Кінець грудня 1917 року: Створено сільський ревком, який очолив місцевий селянин С. І. Романенко. 

• Кінець грудня 1917 року: На сільських зборах, за участі представників з Мелітополя та Веселого, проголошено радянську владу. Обрано ревком на чолі з колишнім фронтовиком С.І. Романенком. 

• 1918 – 1920 роки: Влада в селі постійно переходила з одних рук в інші. 

• 1918 (квітень) — Село захопили кайзерівські війська; ревком пішов у підпілля, створено повстанський загін (очолив Д. С. Кириленко).

• 1918 (осінь) — Австро-німецькі окупанти залишили село.

• 1919 (січень) — Село захопили білогвардійські частини генерала Тілло. Партизани відійшли до Михайлівки.

• 1919 (середина лютого) — Село визволено частинами Червоної Армії (група П. Ю. Дибенка).

• 1919 (початок липня) — Гаврилівку захопили денікінці.

• 1920 (початок січня) — Звільнення села від денікінців частинами 46-ї стрілецької дивізії Червоної Армії.

• 1920 (10 червня) — Село захопили врангелівці.

• 1920 (друга половина серпня) — Безперервні бої Другої Кінної армії; село кілька разів переходило з рук у руки.

• 1920 (31 жовтня) — Остаточне визволення села від білогвардійців частинами 88-ї бригади 4-ї армії.

• 31 жовтня 1920 року: Село остаточно захопили війська 88-ї червоноармійської бригади 4-ї армії Південного фронту. 

• 1920 (початок листопада) — Відновлення сільревкому (голова — С. І. Романенко).

• 1920 (25 листопада) — Організовано комітет незаможних селян (КНС), голова — А. Ю. Середа.

• 1920 (22 грудня) — Створення партійного осередку (очолив С. І. Романенко).

• Листопад 1920 — створення комітету незаможних селян (КНС).

• 22 грудня 1920 — створення партійного осередку.

• Лютий 1921 — вибори до сільської ради.

• 1921 — створення амбулаторії та відкриття медпункту.

• Кінець 1921 — створення сільбуду (сільського будинку) та споживчого кооперативу.

Міжвоєнний період (1921–1940)

• 1921 — Споруджено амбулаторію, відкрито медпункт, діяли 2 початкові школи. Наприкінці року відкрито сільбуд (клуб).

• 1921 рік: Збудовано амбулаторію та відкрито медпункт (працювали 1 лікар, 5 фельдшерів, 7 санітарів). 

• 1921 рік: Збудовано амбулаторію та відкрито перший медпункт.

• 1921 (початок лютого) — Вибори сільської Ради (голова — Л. І. Міщенко).

• 1921 (серпень) — Куркулі вбили продовольчого агента Ляха. Створено комітет допомоги голодуючим через неврожай.

• 1921 (кінець року) — Створено споживчий кооператив.

• Травень 1922 року: 22 бідняцькі господарства об'єдналися в комуну «Авангард».

• Наприкінці 1922 року: Відкрито сільський клуб, де працювали хоровий і драматичний гуртки та щомісяця проходили вистави.

• Весна 1922 року: Працюють дві початкові школи. Через брак кормів гинула худоба, бракувало посівного матеріалу. 

• 1922 (весна) — Голод, масова загибель худоби.

• 1922 (травень) — Створено сільськогосподарську комуну «Авангард» (22 господарства).

• Травень 1922 року: 22 бідняцькі господарства об’єдналися в комуну «Авангард». 

• 1922 (осінь) — Комітет взаємодопомоги перетворено на кредитне товариство.

• 1922 (жовтень) — Вибори нового складу сільської Ради (обрано 25 депутатів від бідноти і середняків).

• Кінець 1922 року: Відкрито сільський клуб. 

• Весна 1922 — голод.

• Травень 1922 — створення комуни «Авангард».

• 1924 — Комуна закупила трактор. Ліквідовано неписьменність на 65%.

• Жовтень-листопад 1924 року: Організовано ще дві сільськогосподарські комуни.

• Серпень 1924 — у Веселому відбувся другий з’їзд кооператорів, на якому ухвалено постанову про створення товариств спільного обробітку землі (ТСОЗів).

• Жовтень 1924 — вибори до сільської ради.

• 1925 — У Гаврилівці виникло перше Товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) «Колективіст».

• 1925 рік: У селі діяли школи соціального виховання, трудова школа, школа лікнепу для дорослих та хата-читальня. 

• Вересень 1925 — у Веселому відкрито районну сільськогосподарську виставку.

• 1925 — створення ТСОЗу «Колективіст».

• 1927 — Організовано ТСОЗ «Зірка».

• 1927 — створення ТСОЗу «Травневе» (голова — П. Наразенко) та ТСОЗу «Зірка».

• Початок 1928 — створення ще двох ТСОЗів.

• 1928 — створення першого колгоспу (голова — Федосій Сергійович Стародуб).

• 1928 — Створено ще два ТСОЗи та перший колгосп (голова — Ф. С. Стародуб). Колективізовано 47% господарств.

• 1928 рік: Організовано перший колгосп (голова — Ф.С. Стародуб). До кінця року об'єдналося 47% одноосібних господарств. 

• 1929 — У селі існувало вже шість колгоспів.

• 1929 рік: У селі функціонувало вже 6 колгоспів. 

• 1929 — сільські збори щодо вилучення церковних дзвонів для потреб індустріалізації.

• 1929 — у селі діють 6 колгоспів: «П’ятирічка», «Червоний Жовтень», «8 Березня», «Зірка», «Червоний партизан», «Праця незаможника».

• 1930 (кінець року) — В основному завершено колективізацію; вислано близько 50 куркульських родин.

• Початок 1930-х — початкову школу реорганізовано на семирічну.

• 1931–1932 — закриття церкви.

• Кінець 1932 — створення Гаврилівської машинно-тракторної станції (МТС).

• 1932 (початок року) — У Гаврилівці створено машинно-тракторну станцію (МТС).

• Весна 1932 року: Відкрито машинно-тракторну станцію (МТС), на балансі якої було 20 тракторів, 5 локомобілів, 7 нафтових двигунів і 2 молотарки. Перший директор — Іван Васильович Архипенко, заступник — Тимофій Костянтинович Самофал.

• Початок 30-х років: Чкалівська початкова школа (колишня Гаврилівська) стала семирічною.

• 1935 — При МТС організовано школу механізації.

• Травень 1935 року: Отримано ще 20 тракторів. Відкрито школу механізації (підготовлено 50 трактористів за рік).

• 1936 — ліквідація неписемності серед населення.

• 1936 — Повністю ліквідовано неписьменність серед дорослих.

• 1936 рік — Повна ліквідація неписьменності серед дорослого населення села. 

• 1937 — Збір зернових досяг 10 цнт/га.

• 1937 — село перейменоване на Єжове. Початок масових репресій.

• 1938 — семирічну школу реорганізовано на середню. В МТС побудовано радіовузол та облаштовано 150 радіоточок.

• 1938 — Село перейменоване на Чкалове. Початкову школу реорганізовано в середню.

• 1938 рік: У селі проживало 1823 особи. Цього ж року село двічі перейменовується: спочатку на Єжове (на честь наркома), а згодом — на Чкалово (на честь льотчика Валерія Чкалова).

• 1938 рік: Гаврилівку перейменовано на Чкалове (на честь льотчика В. Чкалова). 

• 1938-1939 навчальний рік: Місцева школа отримала статус середньої (це була третя середня школа в усьому районі).

• 1939 — Артілі «Червоний Жовтень» та «8 березня» стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСГВ).

• 1939 — село перейменовано на Чкалове.

• 1940 — Врожайність зернових досягла 15 цнт/га.

• 1941 (початок року) — Укрупнення колгоспів (їх стало чотири).

Період окупації (1941–1943)

• Червень – вересень 1941 року: Мобілізація чоловіків до армії. Евакуація обладнання МТС, машин та худоби вглиб країни.

• 1941 (18 вересня) — Окупація села гітлерівцями.

• Червень – жовтень 1941 року: Мобілізація чоловіків до армії. Евакуація обладнання МТС, машин та худоби вглиб країни.

• 18 вересня 1941 — окупація села німецькими військами.

• 18 вересня 1941 року: Село захопили німецькі окупанти (87 молодих людей було вивезено на роботи до Німеччини). 

• 1943 (29 жовтня) — Село визволено від німецько-фашистських загарбників.

• 29 жовтня 1943 року: Чкалове звільнено від загарбників військами 4-го гвардійського кавалерійського та 19-го танкового корпусів. У боях загинув 21 радянський воїн. 

• 29 жовтня 1943 — звільнення села від окупантів.

Відбудова (1943–1950)

• Грудень 1943 — повернення з евакуації Чкаловської МТС з в Азербайджанській РСР, де пробула майже два роки (10 тракторів, 20 комбайнів)

• 1944 — Освоєно 90% довоєнних посівних площ.

• 1945 рік: З війни повернувся 161 демобілізований воїн. Загалом 182 чкаловці загинули на фронті. Почалося відновлення колгоспів. 

• 1945 — Засіяно всю орну землю (4580 га). Справи в колгоспах пішли краще після повернення фронтовиків.

• 1947 - Голод

• 30 серпня 1947 — відбудова та відкриття центрального клубу (майже на повністю зруйнованому місці).

• У перші повоєнні роки сільський клуб мав 120 місць

• 1949 — Досягнуто довоєнного рівня врожайності зернових і технічних культур.

• 1950 (серпень) — Чотири колгоспи села об’єдналися в єдину артіль ім. Чкалова.

• До 1950 року: У селі Чкалово вже повноцінно працювали амбулаторія, аптека, пологовий будинок та дільнична лікарня на 10 ліжок (працювало 2 лікарі та 9 медпрацівників).

Період 1950-х – 1980-х років

• До 1950 року: Запрацювали дільнична лікарня (на 10 ліжок), амбулаторія, пологовий будинок, аптека. Діяли середня та початкова школи (356 учнів, 14 вчителів), клуб на 120 місць і бібліотека. 

• Серпень 1950 року: Місцеві колгоспи об'єдналися в одну артіль імені Чкалова (закріплено 5544 га землі). 

• Серпень 1950 — колгоспи села об'єдналися в одну сільськогосподарську артіль ім. Чкалова.

• 1952 — Комбайнер М. П. Шкіндер зібрав 9700 цнт зерна і був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

• 1954 — Головою колгоспу став П. І. Пуляєв.

• 1954 — зведення водонапірної вежі.

• 1957 — початок будівництва нового приміщення середньої школи.

• 1957 рік: Розпочато будівництво нового приміщення середньої школи. 

• 1956–1958 — Поголів'я великої рогатої худоби та свиней в артілі зросло втричі.

• 1959–1969 — Поголів'я худоби зросло в півтора раза.

• 1960–1969 — Товарооборот сільського споживчого товариства становив понад 1,5 млн. крб.

• 1962 — Село підключили до державної електромережі.

• 1962 — підключення села до державної електромережі.

• 1962–1963 — Посуха, що призвела до зниження врожайності (до 9 цнт/га).

• У 1962—1965 роках село перебувало у складі Михайлівського району Запорізької області[4]. З 4 січня 1965 року у складі Веселівського району[5][6].

• 1964 — закриття церкви на вулиці Партизанській; проведено добудову середньої школи.

• 1964 рік: Завершено добудову шкільного приміщення. Директором цієї школи, де навчалися діти з 25 навколишніх сіл, став Тищенко Анатолій Іванович 

• 1964–1969 — 110 родин відзначили новосілля (активна забудова села цегляними будинками).

• 1965 — Споруджено нову будівлю середньої школи.

• 1966–1967 — 18 передовиків колгоспного виробництва відзначені урядовими нагородами.

• 1969 — Середня врожайність зернових досягла 20,1 цнт/га (незважаючи на пилові бурі). У колгоспі працювало 70 механізаторів, 40 комуністів.

• 1970 (січень) — Стала до ладу велика електропідстанція (село одержало струм від Дніпрогесу). Завершувалося спорудження двоповерхового будинку правління колгоспу.

• Січень 1970 — введення в експлуатацію великої електропідстанції, яка забезпечила село енергією ДніпроГЕСу.

• 1970-ті — на будинках встановлено таблички з назвами вулиць.

•  1976 рік: відкриття табору "Мрія"

• 1977 рік: Колгосп обробляв 4909 га угіддь, мав 45 тракторів, 20 комбайнів та 26 вантажівок. 2,5 тис. га земель були зрошені водою Північно-Рогачинського каналу. 

• 1977 — вода Північно-Рогачицького каналу зросила понад половину земель господарства (2,5 тис. га).

• 1977 — закладено парк відпочинку з дитячими майданчиками, облаштовано ставок для купання.

• 1978 рік: Запрацював вівчарський комплекс на 10 тисяч голів. 

• 1978 — розбудовано нову вулицю — Черняховську.

• 1978 — почав працювати вівчарський комплекс на 10 тисяч голів.

• 10 вересня 1979 року  - відкриття музичної школи 

• 1980 рік: У селі було 40 спеціалістів із вищою освітою та 770 із середньою. У школі навчалося 240 дітей. Працював дитсадок та новий клуб із залою на 350 місць. 

• 1982 — побудовано нову школу.

• 1982 рік: У центрі села, на перехресті двох доріг, побудовано нову сучасну будівлю школи — простору, двоповерхову, з великим спортивним залом та майданчиками. 

• 80-ті роки ХХ ст.: Чкалівська дільнична лікарня розширилася до 25 ліжок.

Сучасність

• 1998 рік - відкрита кімната "Світлиця"

• 18 липня 2000 року: Була офіційно зареєстрована релігійна громада, яка знову знайшла приміщення для храму. Як і в ХІХ столітті, храм отримав назву в ім'я Успіння Божої Матері

• За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1086 осіб

• 2013 рік: Капітальний ремонт водозабору №11 (вартість проекту — 123,2 тис. грн) за підтримки ЄС/ПРООН.

• 2016 – 2017 роки: Реконструкція сільського водопроводу (заміна труб, встановлення гідрантів) на суму 4,5 млн грн.

• 2017 рік: * Завершено газифікацію села (вартість газопроводу — понад 4,95 млн грн).

• Розпочато проведення вуличного освітлення (проект на 268,9 тис. грн).

• Реалізовано ще один етап реконструкції водопроводу (на 3,2 млн грн).

З 21 липня 2017 року село — адміністративний центр Чкаловської (Гаврилівської) сільської громади.

• 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Веселівського району, село увійшло до складу новоутвореного Мелітопольського району.

• 22 червня 2023 року рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови віднесено до списку населених пунктів, які «можуть не відповідати лексичним нормам української мови», зокрема стосуватися «російської імперської чи колоніальної політики». Громаді рекомендовано обґрунтувати доцільність збереження поточної назви або запропонувати нову назву в установленому законодавством порядку[8].

• 10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав повернення історичної назви Гаврилівка

• 18 вересня 2024 року, відповідно з постановою Верховної Ради України № 12043, ухвалено рішення про перейменування села Чкалове на Гаврилівка

РІСТ НАСЕЛЕННЯ

1855 — 200 дворів.

1864 — 694 особи (353 чол., 341 жін.), 127 дворів («Список населених місць Таврійської губернії», 1864 р.).

1884 — 1529 осіб, 253 двори («Мелітопольський повіт — Селянське господарство», 1887 р.).

1886 — 1414 осіб, 190 дворів («Волості та найважливіші селища Європейської Росії», 1886 р.).

1889 — 1551 особа, 245 дворів (карта Мелітопольського повіту за 1889 рік).

1891 — 1551 особа (778 чол., 773 жін.), 266 домогосподарств, 4776,4 десятини землі.

1907 — 2613 осіб (1335 чол., 1278 жін.), 333 двори («Довідкова книга для Таврійської єпархії», 1907 р.).

1911 — 3182 особи.

1915 — 3920 осіб (1987 чол., 1933 жін.), 389 дворів («Статистичний довідник Таврійської губернії», 1915 р.).

1925 — 2900 осіб (1390 чол., 1510 жін.), 576 дворів («Опис Катеринославської губернії», 1925 р.).

1939 — немає даних.

1970 — 1350 осіб («Історія міст і сіл Української РСР»).

1977 — 1179 осіб (дані РІВС станом на 01.01.1977 р.).

1982 — 1255 осіб («Історія міст і сіл Української РСР»).

2001 — 1081 особа (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).