«Волості та найважливіші поселення Таврійської губернії» (1886 р.) 

Назад до розділу "Архівні Джерела"

1886 рік

«Волості та найважливіші поселення Європейської Росії»: за даними обстеження, проведеного статистичними установами Міністерства внутрішніх справ. Випуски 1–8. Санкт-Петербург: Центральний статистичний комітет, 1880–1886. У 8 томах.

Випуск 8. Губернії Новоросійської групи: Катеринославська, Таврійська, Херсонська, Бессарабська / уклав Г. Г. Єршов. Санкт-Петербург, 1886. 8, 157 с.

Волости и важнейшие селения Европейской России : По данным обследования, произведенного стат. учреждениями М-ва вн. дел : Вып. 1 - 8. - СПб. : Центр. статист. комитет, 1880 - 1886. - 8 т.

Вып. 8. : Губернии Новороссийской группы. [Екатеринославская, Таврическая, Херсонская, Бессарабская] / Сост. Г. Г. Ершов. - СПб., 1886. - 8, 157 с.

62. Веселівська волость

320. Веселе — колишнє власницьке село, при колодязях та озері; 672 двори, 4312 жителів; волосне правління, до повітового міста — 37 верст; 2 православні церкви, синагога, школа, 8 крамниць, 2 бондарні, колісний завод, різниця, 3 горілчані склади, 2 ярмарки, базар щочетверга. За 8 верст — цегельний завод. За 20 верст — молитовний будинок і школа. За 25 верст — молитовний будинок і школа.

321. Гаврилівка (Довгий Под) — колишнє державне село, при урочищі Довгий Под; 190 дворів, 1414 жителів; православна церква, крамниця.

322. Менчикури (Конотопка) — колишнє державне село, при колодязях; 187 дворів, 1535 жителів; православна церква, школа, 2 крамниці, бондарня, базар щочетверга.

323. Підскошине (Піскошине) — колишнє державне поселення, при колодязях; 98 дворів, 586 жителів; молитовний будинок.

62. Волость Веселовская

320. Веселое — село бывшее владельческое, при колодцах и озере; дворов 672, жителей 4312; волостное правление, до уездного города 37 верст; 2 православные церкви, синагога, школа, 8 лавок, 2 бондарни, колесный завод, резница, 3 водочных склада, 2 ярмарки, базар по четвергам. В 8 верстах — кирпичный завод. В 20 верстах — молитвенный дом, школа. В 25 верстах — молитвенный дом, школа.

321. Гавриловка (Долгий Под) — село бывшее государственное, при урочище Долгий Под; дворов 190, жителей 1414; православная церковь, лавка.

322. Менчикуры (Конотопка) — село бывшее государственное, при колодцах; дворов 187, жителей 1535; православная церковь, школа, 2 лавки, бондарня, базар по четвергам.

323. Подскошеное (Пискошино) — селение бывшее государственное, при колодцах; дворов 98, жителей 586; молитвенный дом.

Коментарі

62. Веселівська волость

320. Веселе — колишнє власницьке село, розташоване біля колодязів та озера. Налічувало 672 двори і 4312 жителів. У селі містилося волосне правління. Відстань до повітового міста становила 37 верст. Діяли дві православні церкви, синагога, школа, вісім крамниць, дві бондарні, колісний завод, різниця і три горілчані склади. Щорічно проводилися два ярмарки, а щочетверга — базар. За 8 верст розташовувався цегельний завод. За 20 верст були молитовний будинок і школа. Ще один молитовний будинок зі школою розташовувався за 25 верст.

Веселе назване «колишнім власницьким селом». Це означає, що до скасування кріпосного права воно належало поміщикові, а місцеве селянство перебувало в поміщицькій залежності.

У Веселому містилося волосне правління, тому село було адміністративним центром усієї Веселівської волості. Зазначені 37 верст до повітового міста — це відстань до Мелітополя, яка становила приблизно 39–40 кілометрів.

Наявність двох церков, синагоги, школи, постійного базару та двох щорічних ярмарків свідчить, що Веселе було не лише адміністративним, а й торговельним та релігійним центром навколишньої місцевості. Синагога вказує на наявність у селі або його найближчих околицях єврейської громади.

Бондарні виготовляли бочки, діжки та іншу дерев’яну тару. Колісний завод, найімовірніше, виробляв і ремонтував колеса для возів. Різницею називалося спеціально відведене місце для забою худоби. Горілчані склади використовувалися для зберігання та продажу алкогольних напоїв.

Вказівки «за 8 верст», «за 20 верст» і «за 25 верст», імовірно, стосуються об’єктів або невеликих поселень, адміністративно пов’язаних із Веселим. За 8 верст розташовувався цегельний завод, а за 20 і 25 верст — два поселення або хутори, у кожному з яких діяли молитовний будинок і школа.

321. Гаврилівка (Довгий Под) — колишнє державне село, розташоване при урочищі Довгий Под. Налічувало 190 дворів і 1414 жителів. У селі діяли православна церква і крамниця.

Визначення «колишнє державне село» означає, що до селянських реформ його жителі належали до категорії державних селян. Вони не були кріпаками окремого поміщика, а підпорядковувалися державі, користувалися казенними землями та сплачували податки й повинності державній скарбниці.

Назва «Довгий Под» походить від однойменного урочища. Словом «под» у степовій місцевості називали широку замкнену або слабопроточну низовину, де після дощів і танення снігу могла накопичуватися вода.

Наявність власної православної церкви свідчить, що Гаврилівка була окремим церковним приходом або його центром. Одна крамниця вказує на значно скромніший рівень торгівлі порівняно з Веселим.

322. Менчикури (Конотопка) — колишнє державне село, розташоване біля колодязів. Налічувало 187 дворів і 1535 жителів. У селі діяли православна церква, школа, дві крамниці та бондарня. Щочетверга проводився базар.

Менчикури також були поселенням державних, а не поміщицьких селян. Вказівка «при колодязях» означає, що основним джерелом питної та господарської води були колодязі. Постійної річки або іншого значного природного водного об’єкта поряд, імовірно, не було.

Друга назва — Конотопка — могла бути народною назвою поселення. Можливо, вона була пов’язана з походженням частини переселенців із Конотопа або Конотопського повіту. Проте без окремого документального підтвердження це залишається припущенням.

Назва Менчикури, найімовірніше, походить від старішої ногайської або іншої тюркської назви балки Миң-Чукур:

• miñ — «тисяча»;

• çuqur — «яма», «западина», «котловина».

Отже, назва могла означати «тисяча западин», «місцевість із безліччю ям» або «балка з численними заглибленнями». Згодом назва могла змінюватися за схемою: Миң-Чукур → Мін-Чукур → Мен-Чукур → Менчикур → Менчикури. Однак це слід вважати обґрунтованою етимологічною реконструкцією, а не остаточно доведеним фактом.

Православна церква і школа свідчать про значний розмір та відносну самостійність села. Щотижневий базар робив Менчикури невеликим місцевим торговельним центром. У бондарні виготовляли та ремонтували бочки, діжки й іншу дерев’яну тару.

323. Підскошине (Піскошине) — колишнє державне поселення, розташоване біля колодязів. Налічувало 98 дворів і 586 жителів. У поселенні діяв молитовний будинок.

У джерелі Підспірне назване не селом, а «поселенням». Це могло означати його менший адміністративний і церковний статус.

Наявність молитовного будинку замість окремої православної церкви свідчить, що повноцінного храму та самостійного приходу в Підспірному, ймовірно, ще не було. Богослужіння могли проводитися у спеціально обладнаному приміщенні. Поселення могло належати до приходу церкви сусіднього села.

Друга назва, надрукована у джерелі як Піскошине або Піскошино, ймовірно, була народною чи історичною назвою поселення. Для точного прочитання й пояснення її походження бажано перевірити інші списки населених місць і карти цього періоду.

Загалом опис показує, що Веселе було адміністративним і торговельним центром волості. Гаврилівка та Менчикури були великими державними селами з власними православними церквами. Менчикури також мали школу й щотижневий базар. Підспірне залишалося меншим поселенням, у якому замість окремої церкви діяв молитовний будинок.