Кривко Галина Яківна

Назад до розділу "Люди"

Це вчителі, найкращі наші люди…

 (І.Драч)

       Не скажу що це моя перша проба пера, дуже люблю писати про вчителів, пишеться про людей цієї професії дуже легко. Адже яких би перебудов, реформацій не зазнавало наше суспільство, коли на другий план, нажаль, відходять доброта і чесність, порядність і почуття високого призначення людини на землі, вчителі залишаються провідниками світла, віри у щасливе майбутнє.

       Кажуть що доля вчителя одна з найважчих. І воно дійсно так. Щоб стати вчителем, слід перш за все мати велике серце та безмежну любов до дітей. Саме про таку вчительку хочу розповісти сьогодні.

       Кривко Галина Яківна… Скільки учнів, за більш як 35 річний педагогічний стаж, пройшло крізь її руки, душу й серце. Скільки її випускників, які й досі телефонують, вітають зі святами, дяляться своїми радощами та печалями. А починалося все 17 листопада 1932 року коли у сім’ї колгоспників народилась дівчинка якій дали ім’я Галинка. Життя не пестило її і дуже рано у 1941 році, помер батько, на руках у матері залишилось п’ятеро дітей. Війна, голод та до школи в голодному 1946 році пішла з радістю. Вчилася на відмінно, на кінець 1-го класу отримала Похвальний лист за відмінні успіхи в навчанні, навіть не зрозуміла відразу за що нагородили, бо мала ще була, побігла до мами, яка працювала у колгоспній бригаді і тільки коли мамині подруги почали хвалити, нарешті зрозуміла і заспокоїлась.

       Під час навчання у школі завжди була попереду: гарно вчилася, була активісткою, однолітки обрали її комсоргом школи. Та понад усе любила математику, списувати не давала, допоки не пояснить. Активістка, комсорг школи, відмінниця – це стало для Галини путівкою до педагогічного вузу на факультеті математики. Вчилася у вузі легко бо притаманними їй були: справедливість, уважність, бажання вчитися. Спеціалістів з математики на той час в школах не вистачало, тому й поїхала (за проханням обласного відділу освіти) в Чкаловську середню школу, викладати математику. Прийшлось не легко, предмет не читався довгий час, тому потрібно було наздоганяти матеріал, особливо в 10 класі. І ось, перша перемога на педагогічній ниві, в цей же рік одна з випускниць школи обирає професію вчителя математики і успішно складає екзамени до педінституту. А Галина Яківна теж їде до Бердянська складати госекзамени, успішно здає і отримує диплом вчителя математики. Перед молодою, красивою сповненою життєвої енергії, знань вчителькою відкривається великий світ та доля вже «прив’язала» її до Чкаловської школи. Анатолій Іванович Тищенко (директор школи) розгледівши в молодому спеціалістові прекрасного педагога пропонує залишитись працювати в нашій школі. Про педагогічну діяльність Галини Яківни можна сказати: «Школа – це діагноз». Саме ця вчителька вміла розбудити в учнів прагнення дійти  «до самої суті», це людина яка цілком присвячувала себе роботі, вона дуже серйозно ставилась до викладання математики, у проведенні уроків, Галині Яківні не було рівних. У неї на уроці була зайнята кожна хвилина, вона вміла детально і цікаво пояснити кожну тему,була нетерпима до неуваги з боку учнів і ліні. Багато учнів у яких викладала Галина Яківна вступаючи до вищих навчальних закладів здавали і математику і члени комісії цікавились звідки такі якісні знання, яку школу закінчували і хто викладав предмет. Та найбільше учні любили говорити з Галиною Яківною на моральні теми, вона вміла встигнути на уроці відволіктись обговорюючи з учнями якусь проблему, навіть не будучи класним керівником у цьому класі і встигнути пояснити новий матеріал.

       У нашій школі завжди працювали і працюють вчителі гарні по-своєму. У кожного була і є своя родзинка. Особливо тепло завжди випускники говорять про своїх класних керівників. У Галини Яківни завжди були прекрасні класи як вона сама їх називає «золотий фонд школи», звичайно щоб створити цей «фонд» Галина Яківна прикладала немало зусиль, її класи були завжди першими: у навчанні, у позакласній роботі, у спортивних змаганнях. Багато шкільних традицій започатковоно саме Галиною Яківною та її класами: пошукова робота, вечори зустрічі з випускниками (ще й досі всі пам’ятають зустріч з випускниками 1941 року), екскурсійні поїздки,  робота в таборі  праці і відпочинку.

       Готуючи цей матеріал я переглядала зошити відгуків про вчителів, який може заповнити кожен випускник у день зустрічі з випускниками, в ньому є велика кількість теплих слів, присвячених саме Галині Яківні та один запис мене вразив найбільше: «Пам’ятаю Галину Яківну, як добру й чуйну вчительку, яка може доступно і дохідливо пояснити учням новий матеріал. ЇЇ уроки завжди були різноманітними та на них завжди панувала тепла атмосфера. Як класний керівник – вона була учням як друга мати». (Випускник Чкаловської СШ №3 Супрун В.П.). Доречі Супрун В.П. професор, працює в академії національного управління в м.Києві.

       У Галини Яківни гарна сім’я, нажаль вже пішов із життя чоловік Кривко Олексій Трохимович теж учитель, один із синів Ігор Олексійович – продовжив ---- педагогічну династію, є внуки, правнуки. За всю свою педагогічну діяльність Галина Яківна дала відповідь на тисячі дитячих «чому», перечитала гори різноманітної літератури, подолала кілометри шляху, пройдені по класній кімнаті, перевірила кілограми зошитів відчувала не раз гіркоту свого безсилля у певні моменти та все це нічого не варте в порівнянні з любов’ю і  пошаною з якою ставляться до Галини Яківни її учні.