Справочная книга Одесского учебного округа. Ч. 1. Начальные народные училища (кроме частных), вып. 4. Таврическая дирекция / изд. упр. Одес. учеб. округа. – Одесса : Типо-хромолитогр. Е. И. Фесенко, 1888. – V, [1], 99, [1], XVI с.
Одеський навчальний округ був створений у 1832 р. До його юрисдикції увійшли навчальні заклади Бессарабської, Катеринославської, Таврійської та Херсонської губерній. Перша частина «Довідкової книги ...» містить інформацію про державні народні училища. Окремі випуски присвячені територіальним інспекторським районам і дають короткі відомості про річний бюджет навчальних закладів, педагогічний склад, із зазначенням стажу та платні.
сторінка 90
23. Гавриловское. Въ сел. Гавриловкѣ, Веселовск. вол.
Откр. въ 1883 г. На сод. учил. отп. отъ зем. 300 р. и отъ общ. 182 р., итого 482 р. Учащ. 49 м. и 5 д., всего 54.
Попеч. Феодотъ Степ. Шмигель; въ службѣ съ 1885 г.
Законоуч., свящ. Евфим. Иоан. Феоктистов; въ службѣ съ 1883 г.; жал. 50 р.
Учит. Ант. Филип. Черновъ, оконч. курсъ учит. семин.; въ службѣ съ 1876 г.; жал. 300 р.
23. Гаврилівське. У селі Гаврилівці, Веселівської волості.
Відкрите у 1883 році. На утримання училища відпускається від земства 300 рублів і від громади 182 рублі, разом 482 рублі. Учнів 49 хлопчиків і 5 дівчат, усього 54.
Піклувальник Феодот Степанович Шмігель; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Євфимій Іоаннович Феоктистов; на службі з 1883 року; жалування 50 рублів.
Учитель Антон Філіпович Чернов, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1876 року; жалування 300 рублів.
За даними довідкового видання про училища Мелітопольського повіту, наприкінці 1880-х років у Веселівській волості вже існувала досить розвинена мережа початкових навчальних закладів. У наведених відомостях згадуються училища у Веселому, Менчикурах, Ново-Іванівці, Новій Успенівці, Гаврилівці та Піскошино.
Найстарішим серед них було Веселівське училище, відкрите ще у 1851 році. У 1859 році училище з'явилося в Менчикурахх. Наступний етап активного розвитку шкільної мережі припав уже на кінець 1870-х — першу половину 1880-х років. У 1879 році було відкрито училище в Ново-Іванівці, у 1881 році — в Новій Успенівці, у 1883 році — в Гаврилівці, а у 1885 році — в Піскошині.
Таким чином, чотири з шести відомих нам училищ Веселівської волості були відкриті протягом лише кількох років — з 1879 по 1885 рік. Це свідчить про помітне розширення мережі сільської початкової освіти у цей період.
Загалом у шести училищах навчалося 398 дітей: 351 хлопчик і лише 47 дівчат. Отже, хлопчики становили приблизно 88 відсотків усіх учнів, а дівчата — лише близько 12 відсотків.
Найбільшим було училище у Веселому, де навчалося 129 дітей — 108 хлопчиків і 21 дівчина. У Менчикурському училищі було 62 учні, у Ново-Іванівському — 60, у Ново-Успенівському — 57, у Гаврилівському — 54, а в Піскошинському — 36.
Ці цифри добре показують характер тогочасної освіти. Училища вже приймали не лише хлопчиків, а й дівчат, однак жіноча освіта ще значно поступалася чоловічій. Особливо помітно це в окремих селах: у Гаврилівці серед 54 учнів було лише 5 дівчат, у Ново-Іванівці — 4 з 60, у Новій Успенівці — 4 з 57, а в Піскошині — лише 2 з 36.
Водночас за цими даними не можна визначити, яка частина всіх дітей шкільного віку справді відвідувала училища. Для цього необхідно знати чисельність дитячого населення кожного села. Тому наведені цифри показують склад учнів, але не загальний рівень охоплення дітей освітою.
Освіта у Веселівській волості фінансувалася переважно з двох джерел — земства та сільських громад.
На шість наведених училищ загалом виділялося близько 3500 рублів на рік. Приблизно 1874 рублі надходило від земства, а понад 1626 рублів — від самих сільських громад.
Отже, селяни безпосередньо брали участь у фінансуванні місцевої освіти. Училище не було установою, яку повністю утримувала центральна держава. Значну частину витрат брали на себе місцеве самоврядування та сільське товариство.
Розмір внесків залежав від населеного пункту. Наприклад, на Веселівське училище громада виділяла 485 рублів 96 копійок, а земство — 383 рублі 75 копійок. У Гаврилівці земство давало 300 рублів, а громада — 182 рублі. У Піскошині внесок земства також становив 300 рублів, тоді як місцева громада виділяла лише 65 рублів 71 копійку.
Цікаво, що для кількох сільських училищ земська допомога була близькою до 300 рублів на рік. У Гаврилівці, Менчиках і Піскошині вона становила рівно 300 рублів, у Ново-Іванівці — 297 рублів, а в Новій Успенівці — 293 рублі 50 копійок. Можна припустити, що сума близько 300 рублів була типовим розміром земської допомоги одному сільському училищу.
Важливо, що у школах Веселівської волості працювали не просто грамотні мешканці села, а люди з професійною педагогічною підготовкою.
У документах згадано сім основних учителів: Іван Якович Лихонос, Никифор Єфимович Ачкасов, Антон Філіпович Чернов, Петро Федорович Тарлев, Георгій Олексійович Гатинський, Петро Павлович Маяцький та Ігнатій Лазаревич Хлепітько.
Щодо шести з них прямо зазначено, що вони закінчили курс учительської семінарії. Петро Маяцький мав офіційне звання вчителя народного училища, отримане за результатами випробування.
Отже, в усіх наведених школах працювали люди, які мали підтверджену кваліфікацію для викладання.
Особливо вирізнялося Веселівське училище. Якщо в більшості сіл працював лише один основний учитель, то у Веселому їх було двоє — Іван Лихонос та Никифор Ачкасов. Це цілком зрозуміло, оскільки училище у Веселому було найбільшим і мало 129 учнів.
В інших селах навантаження на одного вчителя було дуже значним. У Менчиккурах один учитель працював із 62 учнями, у Ново-Іванівці — з 60, у Гаврилівці — з 54, у Піскошині — з 36.
При цьому учні могли бути різного віку й різного рівня підготовки. Один учитель фактично мав організовувати навчання відразу для кількох груп дітей.
Цікавими є й відомості про початок служби вчителів.
Наприклад, Гаврилівське училище було відкрите у 1883 році, тоді як його вчитель Антон Філіпович Чернов перебував на службі з 1876 року. Очевидно, це означає не початок роботи саме у Гаврилівці, а загальний педагогічний стаж.
Таким чином, до Гаврилівського училища прийшов уже досвідчений педагог, який на момент відкриття школи мав кілька років роботи в системі народної освіти.
Подібну ситуацію бачимо і в Піскошині. Училище там було відкрито у 1885 році, а вчитель Ігнатій Хлепітько перебував на службі з 1884 року.
Це показує, що для нових сільських училищ могли призначати педагогів, які вже мали досвід роботи в інших навчальних закладах.
Окремою і важливою частиною початкової освіти був Закон Божий.
Практично в кожному училищі згадується законоучитель, яким був православний священник. У Веселому Закон Божий викладав Іоанн Іоаннович Казанський, у Гаврилівці — Євфимій Іоаннович Феоктистов, у Менчиккурах — Олексій Михайлович Соколов, у Ново-Іванівці — Василь Полікарпович Шаповаленко, а в Піскошині — Філіп Георгійович Губенко.
Таким чином, у сільському училищі існувало певне розділення обов'язків. Основний учитель навчав дітей читання, письма, арифметики та інших початкових дисциплін, тоді як священник відповідав за викладання Закону Божого і релігійно-моральне виховання.
Цікавою була ситуація у Ново-Успенівському училищі. Там Петро Павлович Маяцький одночасно значився і викладачем Закону Божого, і вчителем. Тобто окремого священника-законоучителя у цьому училищі на той момент, судячи з довідника, не було.
При сільських училищах також діяли піклувальники.
У Веселому піклувальником був Петро Несторович Соболь, у Гаврилівці — Феодот Степанович Шмігель, у Менчиках — Степан Андрійович Григоренко, у Ново-Іванівці — Іоанн Семенович Петров, у Новій Успенівці — Андрій Євстафійович Доценко, у Піскошині — Яків Євтійович Романько.
Піклувальник не був учителем або директором школи в сучасному розумінні. Це була людина, яка опікувалася училищем з боку місцевої громади, стежила за його господарськими потребами, допомагала вирішувати організаційні питання та представляла інтереси училища перед відповідними органами.
Таким чином, робота школи ґрунтувалася на взаємодії кількох сторін: земство та громада забезпечували фінансування, піклувальник займався громадською й господарською опікою, учитель відповідав за основне навчання дітей, а священник-законоучитель — за релігійну освіту.
Серед наведених училищ особливо виділялося Веселівське.
Воно було найстарішим — заснованим ще у 1851 році — і найбільшим за кількістю учнів. У ньому навчалося 129 дітей, працювали два вчителі та окремий священник-законоучитель.
На його утримання виділялося майже 870 рублів на рік, що значно перевищувало фінансування більшості інших училищ волості.
Усе це дозволяє вважати Веселе одним із головних осередків початкової освіти волості.
Для історії Гаврилівки особливе значення має відкриття у 1883 році Гаврилівського училища.
На момент складання довідника в ньому навчалося вже 54 дитини — 49 хлопчиків і 5 дівчат.
Училище отримувало 300 рублів від земства та 182 рублі від сільської громади, тобто загалом 482 рублі на рік.
Піклувальником був Феодот Степанович Шмігель, законоучителем — священник Євфимій Іоаннович Феоктистов, а основним учителем — Антон Філіпович Чернов, випускник учительської семінарії, який перебував на педагогічній службі ще з 1876 року.
Таким чином, уже через кілька років після відкриття Гаврилівка мала постійне училище з професійним учителем, окремим викладачем Закону Божого, піклувальником та регулярним фінансуванням.
Наприкінці 1880-х років початкова освіта у Веселівській волості вже перетворилася на постійну частину життя найбільших сіл.
Якщо у середині XIX століття училища існували лише у Веселому та Менчиках, то протягом 1879–1885 років шкільна мережа значно розширилася. Училища з'явилися у Ново-Іванівці, Новій Успенівці, Гаврилівці та Піскошині.
У шести відомих училищах навчалося майже 400 дітей, працювали професійно підготовлені вчителі, існувала система регулярного фінансування земством і сільськими громадами, діяли піклувальники та законоучителі.
Водночас освіта ще не була загальною в сучасному розумінні. На одного вчителя часто припадало понад 50 дітей, а кількість дівчат серед учнів залишалася дуже невеликою.
Отже, кінець XIX століття для Веселівської волості можна вважати періодом активного становлення масової сільської початкової освіти. Школа поступово ставала звичною і постійною установою сільської громади, хоча до загального обов'язкового навчання всіх дітей було ще далеко.
Училища, що перебували у віданні училищної ради.
1. Мелітопольське (парафіяльне). У місті Мелітополі.
Відкрите у 1847 році. На утримання училища відпускається від громади 1890 рублів і від приватних пожертвувань 100 рублів, усього 1990 рублів. Учнів — 107 хлопчиків.
Піклувальник Георгій Сидорович Карамурзаєв; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Давид Іванович Дармостук; на службі з 1870 року; жалування 150 рублів.
Учитель Георгій Федосійович Бєлоусов, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1878 року; жалування 600 рублів.
Учителька Любов Петрівна Пезелі, має звання домашньої учительки за результатами випробування; на службі з 1880 року; жалування 460 рублів.
Учителька Олександра Філіпівна Кузьменко, має звання початкової учительки за результатами випробування; на службі з 1883 року; жалування 400 рублів.
8. Великобілозерське 1-ше. У селі Великій Білозерці, Білозерської волості.
Відкрите у 1869 році. На утримання училища відпускається від земства 300 рублів і від громади 70 рублів, разом 370 рублів. Учнів 59 хлопчиків і 1 дівчина, усього 60.
Законовчитель, священник Іоанн Іоаннович Легков; на службі з 1876 року.
Учитель Степан Олександрович Гонцев, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1874 року; жалування 350 рублів.
9. Великобілозерське 2-ге. У селі Великій Білозерці, Білозерської волості.
Відкрите у 1865 році. На утримання училища відпускається від громади 502 рублі 10 копійок. Учнів 22 хлопчики і 6 дівчат, усього 28.
Піклувальник Лаврентій Макарович Кривка; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Василь Григорович Синицин; на службі з 1886 року.
Учитель Макар Іванович Дармостук, має звання учителя народного училища за результатами іспиту; на службі з 1868 року; жалування 400 рублів.
19. Веселівське. У селі Веселому, Веселівської волості.
Відкрите у 1851 році. На утримання училища відпускається від земства 383 рублі 75 копійок і від громади 485 рублів 96 копійок, разом 869 рублів 71 копійка. Учнів 108 хлопчиків і 21 дівчина, усього 129.
Піклувальник Петро Несторович Соболь; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Іоанн Іоаннович Казанський; на службі з 1870 року; жалування 50 рублів.
Учитель Іван Якович Лихонос, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1883 року; жалування 350 рублів.
Учитель Никифор Єфимович Ачкасов, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1885 року; жалування 300 рублів.
23. Гавриловское. Въ сел. Гавриловкѣ, Веселовск. вол.
Откр. въ 1883 г. На сод. учил. отп. отъ зем. 300 р. и отъ общ. 182 р., итого 482 р. Учащ. 49 м. и 5 д., всего 54.
Попеч. Феодотъ Степ. Шмигель; въ службѣ съ 1885 г.
Законоуч., свящ. Евфим. Иоан. Феоктистов; въ службѣ съ 1883 г.; жал. 50 р.
Учит. Ант. Филип. Черновъ, оконч. курсъ учит. семин.; въ службѣ съ 1876 г.; жал. 300 р.
23. Гаврилівське. У селі Гаврилівці, Веселівської волості.
Відкрите у 1883 році. На утримання училища відпускається від земства 300 рублів і від громади 182 рублі, разом 482 рублі. Учнів 49 хлопчиків і 5 дівчат, усього 54.
Піклувальник Феодот Степанович Шмігель; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Євфимій Іоаннович Феоктистов; на службі з 1883 року; жалування 50 рублів.
Учитель Антон Філіпович Чернов, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1876 року; жалування 300 рублів.
37. Менчикурське. У селі Менчиках, Веселівської волості.
Відкрите у 1859 році. На утримання училища відпускається від земства 300 рублів і від громади 250 рублів, разом 550 рублів. Учнів 51 хлопчик і 11 дівчат, усього 62.
Піклувальник Степан Андрійович Григоренко; на службі з 1884 року.
Законовчитель, священник Олексій Михайлович Соколов; на службі з 1887 року.
Учитель Петро Федорович Тарлев, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1886 року; жалування 400 рублів.
41. Нижньосірогозьке. У селі Нижніх Сірогозах, Сірогозької волості.
Відкрите у 1881 році. На утримання училища відпускається від громади 465 рублів 65 копійок. Учнів 44 хлопчики і 1 дівчина, усього 45.
Піклувальник Семен Савич Міщенко; на службі з 1884 року.
Законовчитель, священник Іларіон Іванович Аушев; на службі з 1876 року.
Учитель Костянтин Григорович Левицький, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1882 року; жалування 300 рублів.
42. Нижньосірогозьке 2-ге. У селі Нижніх Сірогозах, Сірогозької волості.
Відкрите у 1881 році. На утримання училища відпускається від громади 437 рублів 43 копійки. Учнів 47 хлопчиків і 3 дівчини, усього 50.
Піклувальник Семен Савич Міщенко; на службі з 1883 року.
Законовчитель, священник Василь Ісидорович Руднєв; на службі з 1883 року.
Учитель Іларіон Миколайович Воскресенський, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1874 року; жалування 300 рублів.
47. Ново-Іванівське. У селі Ново-Іванівці, Веселівської волості.
Відкрите у 1879 році. На утримання училища відпускається від земства 297 рублів і від громади 345 рублів 14 копійок, разом 642 рублі 14 копійок. Учнів 56 хлопчиків і 4 дівчини, усього 60.
Піклувальник Іоанн Семенович Петров; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Василь Полікарпович Шаповаленко; на службі з 1879 року.
Учитель Георгій Олексійович Гатинський, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1879 року; жалування 400 рублів.
50. Ново-Успенівське. У селі Новій Успенівці, Веселівської волості.
Відкрите у 1881 році. На утримання училища відпускається від земства 293 рублі 50 копійок і від громади 297 рублів 70 копійок, разом 591 рубль 20 копійок. Учнів 53 хлопчики і 4 дівчини, усього 57.
Піклувальник Андрій Євстафійович Доценко; на службі з 1885 року.
Викладач Закону Божого і вчитель Петро Павлович Маяцький, має звання вчителя народного училища за результатами іспиту; на службі з 1879 року; жалування 430 рублів.
56. Піскошинське. У селі Піскошино, Веселівської волості.
Відкрите у 1885 році. На утримання училища відпускається від земства 300 рублів і від громади 65 рублів 71 копійка, разом 365 рублів 71 копійка. Учнів 34 хлопчики і 2 дівчини, усього 36.
Піклувальник Яків Євтійович Романько; на службі з 1885 року.
Законовчитель, священник Філіп Георгійович Губенко; на службі з 1885 року.
Учитель Ігнатій Лазаревич Хлепітько, закінчив курс учительської семінарії; на службі з 1884 року; жалування 300 рублів.