"Земля Моя, село моє"

Назад до розділу "Нариси"

Стаття в місцевій газеті Веселівського р-ну  від 21 лютого 2019року ( Запорізька обласна бібліотека). 

До 70-річчя утворення Запорізької області 

ЗЕМЛЯ МОЯ, СЕЛО МОЄ

Уривок з історичного нарису «Моє рідне село – золота чарівна сторона» (історія села Чкалове), підготовлений творчою групою учнів Чкаловської загальноосвітньої школи ( Яловим Дмитром, Журавльовою Мариною, Корнєвим Павлом, Яценко Андрієм, Маріновою Ганною, Адамян Мариною).

З історії села Чкалове: від утворення до 20-років XX століття. Село Чкалове (до 1830 р. – Довгий Під, до 1937 р. – с. Гаврилівка, з 1937 р. – с. Єжове, з 1938 р. –с. Чкалове) засноване як хутір у 1812 році. Першими поселенцями були державні селяни с Великої Білозірки Мелітопольського повіту. Спочатку хутір носив назву Довгий Під, пізніше його перейменували на Гаврилівку, на честь одного із засновників хутора – Гаврила Шкіндара. Поступово село росло, за рахунок селян-вихідців з губерній Російської імперії. У 1862 році сюди прибуло 14 родин (57 осіб) з Київської губернії, а у 1864 році в селі вже налічувалося 694 особи.

У 1868 році Гаврилівка увійшла до складу Веселівської волості, за поземельною общиною закріпили 4775 десятин землі. Більшість селян займалась скотарством, і тільки невелика частина – землеробством. Три чверті сілянських господарств були незалежними: не вистачало

тяглової сили та інвентарю (один плуг на шість дворів). Згідно перепису населення 1884 року в Гаврилівці проживало 1529 осіб, налічувалось 253 двори, у

тому числі 11, які не були приписані до общини (ремісники, торговці, землероби-орендарі). Заможні селяни складали 19% загальної кількості господарств села. Заможники мали по п’ять пар коней і по парі волів, 2-3 плуга, жатку. Зерно та іншу продукцію збували у волосному центрі Веселому або у

Мелітополі. Переважна більшість гаврилівців батрачила в економії «Єлисаветфельд» поміщика-колоніста Ф.Є. Фальц-Фейна, якому належало 200 тис. десятин землі. Надзвичайно важкими були умови праці. Батраки не мали свого житла, тіснились у задушливих бараках, сараях або ночували просто під відкритим небом. У 1893 р. у Фальц-Фейна працювали тисячі машин (сівалки, молотили, жатки), що знизило попит на робочі руки. Селяни залишилися без роботи і змушені були жебракувати.

Жорстка експлуатація колоністами и поміщиками викликала гнів й обурення народних мас. Революційні хвилювання 1905-1907 років охопили Веселівську волость. У Гаврилівці житель села  М.Ф. Любарський, який підтримував  зв'язок з Мелітопольским комітетом РСДРП, розповсюджував серед селян листівки і прокламації з антисамодержавним змістом. Невдовзі прокотилася хвиля селянських виступів. Царський уряд розправився з бунтівниками: проводилися обшуки, допити. Активних учасників бунту С.Ростенка і А. Шмиголя заарештували і вислали до Сибіру.

Після впровадження аграрної реформи посилилася класова диференціація гаврилівських селян. Напередодні Першої Світової війни, у 1913 році у селі було 389 дворів. З них 65 господарств не мали робочої худоби, 171 – сільськогосподарського реманенту. 167 бідняцьких господарств здавали свої земельні наділи в оренду більш заможним селянам. 52 куркульських господарства сконцентрували у своїх руках понад 60% землі.

Гаврилівка забудовувалась переважно саманними хатами, вкритими соломою або очеретом. Криві вузенькі вулиці села в негоду потопали в багнюці. Селяни фактично не отримували медичної допомоги, не було навіть фельдшерського пункту. Веселівська волосна лікарняна дільниця  не встигала обслуговувати навіть жителів волосного центру.

У 1875 році у селі відкрили першу земську однокласну школу, де навчалися грамоті, арифметиці, закону Божому 53 хлопчики та 11 дівчаток. У школі не вистачало меблів, підручників, взимку діти разом із першим вчителем Ф. Корневим мерзли у погано опалюваному приміщенні.

На вимогу сільської громади у 1899 році земство відкрило ще одну початкову школу. Під школи пристосовували селянські хати, пізніше побудували цегляні приміщення. У 1913-1914 навчальному році із 382 сільських дітей віком від 8 до 12 років до шкіл зарахували 160, а закінчили школу – тільки шоста частина, бо у господарстві потрібні були робочі руки.

У 1889 році земство відкрило в селі невеличку бібліотеку,  яка налічувала 269 книг, переважно релігійного змісту.

1914 рік відкрив нову сторінку для багатьох народів світу. Їх було втягнено у війну, яка стала світовою. Політичне, економічне, господарське життя країн – учасниць під впливом  війни різко змінилось.

Військові дії безпосередньо не торкнулись території сучасної Запорізької області і села Гаврилівки, які були розташовані далеко від театру воєнних дій, але учасниками і жертвами стали й наші земляки.

На початку вересня 1914 року більшість чоловіків призовноку віку біло відправлено на фронт. За воєнний період в селі реквізували дві третини поголів’я коней, зменшились посівні площі, бідняцькі господарства занепали.

У лютому 1917 року в Росії відбулась революція. Звістка про повалення царату рознеслась по всій країні, дійшовши й до Гаврилівки. Люди сподівалися отримати довгоочікувану землю. Але у сільському господарстві Мелітопольського повіту склалася важка ситуація: скорочувалися посівні площі, часто траплялись непорозуміння між селянами й поміщиками щодо використання орендованої землі. Наприкінці грудня 1917 року в Гаврилівку прибули представники повітової Ради селянських депутатів Мелітополя та Веселівського волосного ревкому. На сільських зборах вони оголосили про встановлення радянської влади у селі. Гаврилівці, обрали сільський ревком, головою якого став колишній фронтовик, місцевий селянин С.І. Романенко. Ревком негайно розпочав організацію супряги бідняцьких господарств для проведення сівби. Але задуманому не судилося здійснитися. Протягом 1918-1920 влада на селі переходила  з одних рук в інші. 31 жовтня 1920 року Гаврилівку остаточно звільнили від білогвардійців силами 88-мої червоноармійської бригади 4-ої армії Південного фронту.