Моє село, як це було-2

Назад до розділу "Нариси"

РІЧНИЦЯ ВИЗВОЛЕННЯ

Моє село Чкалове. Як це було

Однією з білих плям в історії Веселівського району лишається період німецької окупації 1941-1943 років. З 18 вересня відбувались жорстокі бої на території нашого району, а 5 жовтня 1941 року вся територія була окупована німецькими військами.

Окупанти запровадили свій адміністративно-територіальний поділ України. Запорізька область увійшла до складу рейхскомісаріату «Україна», який був поділений на 6 генеральних округів. Веселівський район був включений до генерального округу «Таврія» з центром у м. Мелітополі.

З приходом «нової влади» в селах було встановлено органи місцевого самоврядування у формі дореволюційного старостату та правоохоронні органи (поліцію). Поліційні відділи створювались при старостатах від 3 до 15 чоловік кожен. У райцентрі кількість поліцаїв становила 40-50 чоловік.

У кожне село призначався німецький сільськогосподарський комендант, який відповідав за військові поставки, господарське та адміністративне життя території. На облік було взяте все населення району та місцеві ресурси.

Але, незважаючи на окупацію, життя в селах тривало, воно було нерозривно пов’язане з обробітком землі та тваринництвом. Окупанти, розглядаючи Україну як майбутню свою колонію та надійну базу продовольства для рейху, мали намір здійснити на українських землях новий аграрний порядок. Він передбачав цілу низку змін у сільському господарстві.

Відразу після окупації «нова влада» відновила радянську колгоспно-радгоспну систему господарювання, як ефективний спосіб конфіскації хліба і продовольства. Окупанти зберегли всі податкові норми, запроваджені за радянської влади. Селян зобов’язали до кінця 1941 року виконати всі постанови радянського уряду про здачу натуральних податків, але на користь рейху, встановили жорстокий окупаційний режим.

26 квітня 1942 року розстріляна Турчина Л.Н. за непокору румунському солдату.

23 травня 1942 року розстріляний Калугін П.К. як активіст та член партії.

17 березня 1943 року розстріляна Іполітова П. за непокору румунському солдату.

20 березня 1943 року розстріляний Кириченко С. за непокору німецькій владі.

12 жителів с. Менчикури відправлені до концтабору за непокору німецькій владі.

Ці жорстокі заходи дозволили окупантам налагодити роботу сільського господарства та поставити його під свій контроль.

Трудова повинність була обов’язковою для чоловіків і жінок віком від 18 до 45 років. Встановлювалася норма в 22-25 трудоднів на місяць, виконання якої було обов’язковим для кожного селянина. Окупаційна влада водночас розробила систему оплати праці на основі вироблених трудоднів. Переважно це була натуральна оплата збіжжям, але траплялися випадки сплати грошима. Для безробітних чоловіків і жінок визначалася певна кількість обов’язкових безкоштовних робіт: будівництво доріг, поліпшення зовнішнього вигляду сіл, знесення розбитих будинків і хлівів. Будь-яке ухиляння від роботи жорстоко каралось тюремним або концтабірним ув'язненням.

Крім прямого пограбування населення, «нова влада» здійснювала й офіційну форму грабунку: податки.

Селяни сплачували подушний податок, військовий (за звільнення від радянської влади), податок з прибутку, обігу, медичний збір, податки на будівництво і транспортні засоби, зайві вікна, двері, меблі, за худобу, собак, котів. Несплата податків передбачала штрафи. Вагома роль у стягненні податків та штрафів належала місцевій владі – старостам, поліції, сільськогосподарським комендантам. У селах податки сплачувалися голові сільської управи, який мав у своєму підпорядкуванні податкових агентів. Загалом у 1942 р. на кожний селянський двір податки всіх видів становили в середньому – 2 315 крб., у 1943 р. сума податків зросла до 3 200 крб.

Так, до Веселівської районної управи, згідно «поквитування», від 08 травня 1943 року надійшло 1200 крб. податку за реєстрацію собак.

ДАЗО. ф р - 3060, оп. 2, арк. 2.

Згідно «Розпорядження Веселівської районної управи» від 01. серпня 1943 року встановлювався одноразовий податок із господарств та населення в таких розмірах:

а) податок з господарства – 30 крб.

б) податок з населення – 15 крб. з кожного працездатного.

До сплати податку з населення притягувалось все працездатне населення віком:

• чоловіки 18 – 60 років;

• жінки 18 – 55 років.

• Кустарі, торгівці, ремісники обкладались податком з населення розміром 150 крб., члени їх родин на загальних підставах.

Строки сплати податку встановлювались:

• 50% до 20 серпня 1943 року;

• 50% до 20 вересня 1943 року.

• Шеф району підпис

• Секретар підпис

• печатка.

• ДАЗО. ф р - 3060, оп. 3, арк. 6.

Податки сплачувались у грошовій та натуральній формі. Платіжним засобом були німецькі карбованці та рейхсмарки, 1 рейхсмарка дорівнювала 10 німецьким карбованцям. Використовувались також радянські розмінні монети і карбованці номіналом 1 і 3 карбованці.

Важливого значення окупанти надавали отриманню м’яса. На кожне село накладалась контрибуція, і з німецькою пунктуальністю розписувалося, скільки птаства повинен здати кожний двір. Для здачі встановлювався жорсткий термін, якщо селяни в нього не вкладались, то влада відразу ж збільшувала обсяг. За самовільний забій худоби німці оголосили смертну кару. На забій худоби, придбання чи продаж необхідний був дозвіл.

ДОВІДКА

• червня 1942р.

• Видана ця гр-ну с. Н-Успеновки Веселівського району Запорізької області Солянику Івану Я. в тім, що у него ни імєєтся корови і нуждається в покупке корови.

• Про що Н – Успеновська с/у свідче.

• Староста с/у підпис

• прізвище Печатка

• ДАЗО. ф р - 3060, оп. 2, арк. 1.

На здачу яєць були встановлені такі норми: для громадських господарств – 20 шт., з селянських дворів – 40 шт. з кожної курки за квартал. Норми здачі молока коливались в межах 850-1200 літрів з однієї корови в рік. Селянам заборонялося продавати молоко на ринках.

Справка

Ходус Стаська здала по обязательной поставке 300 шт. яйца.

IX. 43г.

Бухгалтер підпис

печатка

ДАЗО. ф р - 3060, оп. 2, арк. 5.

Після проголошення закону “Про новий земельний лад” 15 лютого 1942 р. аграрна політика нацистів зазнала певних змін. На базі колишніх колгоспів створювались “громадські господарства”, радгоспів - німецькі державні маєтки.

Вартий уваги й інший факт: у період окупації частину колективних земель у розмірі від 0,5 до 1га. було роздано селянам під особисті господарства, це дало можливість селянам уникнути масового голоду.

Навчання дітей дозволялось з 01 лютого 1942р. в початкових чотирикласних народних школах. Навчанням охоплювались діти віком до 11 років.

Навчання дозволялось за таких умов:

• Наявність палива, після задоволення потреб вермахту;

• Відсутність загрози поширення інфекцій;

• Наявність політично благодійних учителів. Перевагу надавали учителям, які постраждали від радянської влади;

• Відсутність потреби використання шкільних будинків для інших цілей.

Усі органи шкільного контролю скасовувались, учителів старших класів звільнили. Заборонялось використання радянських навчальних планів, підручників. Навчання обмежувалось читанням, письмом, рахуванням, фізкультурою, іграми, виробничою і ручною працею. Мова навчання - українська. З жовтня 1942 року навчання в школах припинилось.

З 21 січня 1942 року всі вищі навчальні заклади, професійні школи і подібні їм навчальні заклади закривались, персонал звільняли. Виняток становили медичні, ветеринарні, сільськогосподарські і технічні факультети.

У м. Мелітополь працювала лише «Агрономічна школа» при облземуправі, яка готувала агрономів, землевпорядників, ветеринарів. Влітку 1943 року в школі відбувся перший випуск.

«Дзеркало Таврії», додаток до газети «Мелітопольський край», травень 1943 року, «Їх жде праця».

Протягом всього періоду окупації нова влада проводила інтенсивну депортацію молоді для робіт у німецькій промисловості та сільському господарстві. З початку окупації району до травня 1942 року депортація проходила шляхом добровільного набору, а з травня переходить до примусового набору робочої сили. За основу під час планування цифри набору було взято 10% загальної кількості мешканців населеного пункту. Щоб примусити населення виїжджати на роботи до Німеччини, окупанти вдавалися до найжорстокіших терористичних методів, включно зі спаленням сіл та захопленням заручників.

18 квітня 1943 року житель с. Калинівка Купрін Ф.І. спалений за відмову від депортації в Німеччину...

Бої за визволення району тривали включно до 29 жовтня 1943 року. Залишаючи наші села, німецькі війська педантично виконували наказ свого командування від 7 вересня 1943 р. про повне руйнування господарських споруд і знищення майна у ході відступу. Вся продукція сільського господарства, засоби виробництва і техніка мали бути вивезені. Так, наприклад, з нашого району фашисти вивезли 13740 тон зерна, понад 3000 коней, 4092 корови, 4683 свині, 3400 овець, спалено 104 хати колгоспників, 113 колгоспних будівель.

Віра ГОЛОТА,

студентка Запорізького національного технічного університету.