Історія села. (з сайту громади)

Назад до розділу "Нариси"

Історія  створення та розвитку села Чкалове Веселівського району Запорізької області.

Село Чкалове (до 1830 р – Довгий Під, до 1938 року – Гаврилівка), центр сільської ради, розташоване в 20 км. від райцентру, до найближчої залізничної станції Ново – Весела на лінії Федорівка – Снігірівка – 20 км. Населення 1007 чоловік. Площа  с.Чкалове становить  490 га.

       Гаврилівка заснована як хутір в 1812 році  в Менчикурській долині поблизу урочища Довгий Під. Першими його поселенцями були  державні селяни із Великої Біло- зірки Мелітопольського  уїзду. Хутір (з 1855 р – село) названий на ім’я одного з них  Гаврила Шкіндара. Село поступово росло, як за рахунок нових переселенців з Великої Білозірки, так і селян з інших губерній України. В 1862 році сюди прибуло  14 сімей з Київської губернії. У 1864 році в селі вже проживало 694 чол. У 1868 році Гаврилівка ввійшла в склад Веселівської волості, за поземельною спільнотою було закріплено 4775 десятин землі. Більшість селян займались скотарством і тільки частина хліборобством, три чверті всіх селянських господарств були малозабезпеченими, не вистачало ні тягла, ні реманенту. Один плуг приходився на 6 дворів. Через поганий і несвоєчасний обробіток землі врожай з  десятини не перевищував 40 – 50 пудів, більше половини земельної площі знаходилися під толокою.

       По Указу 1866 року за державними селянами закріпили землю, яка знаходилася в їхньому користуванні, з умовою виплати щорічного державного оброчного податку, а з 1886 року  - викупних платежів, які перевищували податки на 45 відсотків.

       Після селянської   реформи  загострилася  боротьба  за  землю, за  принцип її переділу.

У 1872 році  Гаврилівці  за прикладом  Веселівської   та інших общин  переділили всю землю  на наявність чоловічих  душ  у зв’зку  з  чим розміри  душових наділів значно зменшились.

       Згідно перепису 1884 року в Гаврилівці проживало 1529 чоловік.  Нараховувалось 253 двори, в т.ч. 11 не приписаних до общини (торговців,   ремісників, землеробів –орендарів ) і які не мали  надільної землі. Половина дворів (117 господарств )  числилась бідняцькою. Через відсутність тягла і  реманенту 30 з них землю не засівали, збуваючи її зажиточним  односельчанам за частку врожаю в оренду. Всі вони були наймитами в куркулів, в тому числі 14 дворів – постійно за межами села. На  всю сільську бідноту приходився  всього 21 плуг. Лише три господарства могли обробляти землю своїм тяглом, 54  з допомогою спрягання, а  47 - наймом.

       Третя частина дворів  (79 господарств ) являлись середняцькими. Але  лише 25 з них могли обробляти свої наділи самостійно, решта -  з допомогою  спрягання. Половина всіх  дворів здавала   в  оренду  значну частину землі, і тільки 15 господарств орендували 165 десятин.

       На нужді селянської бідноти, а також багатьох середняків наживалася  куркульська верхівка, яка складала 19 відсотків всіх господарств села. Маючи надільної землі  загалом стільки ж, скільки вся біднота, а на двір – майже в три рази більше, куркульські господарства  орендували в своєму селі 668 десятин і 360 – у поміщиків. Багатії майже всю землю засівали. В середньому на кожне господарство  приходилось по п’ять пар коней і по парі волів, 2-3 плуги, жатка. Зерно і іншу продукцію збували на ярмарках у волосному  центрі Веселому  або  в  Мелітополі.

Дореволюційна Гаврилівка забудовувалась  переважно саманними хатами, покритими  соломою та очеретом. Немало було й землянок. Лише 20 відсотків будинків, що належали куркулям, стояли під черепичною покрівлею. Криві вузькі  вулиці  в непогоду  потопали в грязюці. тільки в останнє  десятиріччя  в  багатьох  садибах  з’явилися  фруктові сади.  Селяни фактично не отримували медичної допомоги. Веселівська лікарняна дільниця не встигала  обслуговувати навіть жителів  волосного села. Питання про відкриття  лікарського пункту  обговорювався на нараді  земських  лікарів  в  вересні 1913 року ,на якій  відзначалось, що  «село Гаврилівка  найбільше потребує лікарської допомоги».

       Більшість жителів не  вміли ні читати, ні писати, хоч земство по вимозі общини відкрило в селі два початкових  однокласних училища: одне – в1875 році  друге в 1889 році.

       Корінні зміни  розпочались в селі тільки після Жовтневої революції. В кінці грудня 1917 року в Гаврилівці було створено сільський ревком,  головою якого став  колишній фронтовик, місцевий селянин  С. І. Романенко.

       Дуже важкою була весна 1922 року  через нехватку кормів падав скот, не вистачало посівного матеріалу. Комнезам добився державного  насінневого займу, організував супрягу і комітет  взаємодопомоги. 

       В травні 1922 року по ініціативі  партійного осередку 22 бідняцьких господарства об’єдналися в сільськогосподарську комуну «Авангард». ЇЇ організаторами стали секретар партійного осередку  С.І.Романенко і червоноармієць Л.Д. Шмиголь.

       Вже  в перші роки Радянської влади відбулися важливі культурні і соціальні зміни. В 1921 році побудували амбулаторію, відкрили медпункт, де працював лікар, п’ять фельдшерів, сім санітарів. До весни 1922 року в селі діяли дві початкові школи. В кінці року був відкритий  клуб. В 1925 році в селі працювали школи соціального виховання, трудова школа і школа по ліквідації  неписьменності серед дорослого населення, хата – читальня. 

       В 1928 році Гаврилівні організували перший колгосп. Його головою став бідняк – активіст  Ф.С. Стародуб. До кінця року  47 відсотків одноосібних господарств Гаврилівки об’єднались. В наступному році в селі вже було шість колгоспів.

       В 1938 році  на честь видатного льотчика  Героя Радянського Союзу  В. Чкалова село перейменували на Чкалове.

       Мирну працю радянських людей перервала  агресія фашистської Німеччини. 308 чоловіків села  здатних носити зброю, пішли на фронт. Старики, жінки, діти, зібравши врожай, евакуювали його в  Азербайджан. Туди ж відправили автопарк, техніку МТС, колгоспний скот.

       Загарбники захватили село 18 вересня 1941 року. Окупантам вдалось  заарештувати багатьох патріотів і кинути в Мелітопольську  в’язницю.

       Під час окупації гітлерівці влаштовували обшуки на молодь, 87 юнаків і дівчат  вивезли на каторжну працю в Німеччину. 29  жовтня 1943 року під натиском кінноти 4 гвардійського Кубанського  кавалерійського корпусу генерала М.Я. Кириченка і частин 19 танкового корпусу  загарбники були вибиті з села. В цих боях загинув 21 радянський воїн. Героїв захоронили в братській могилі, на якій встановили пам’ятник. Після переможного закінчення Другої Світової війни в село повернувся 161 демобілізований  воїн. Всі вони були відзначені державними нагородами за мужність  і відвагу. 182 чкаловці віддали життя за свободу і незалежність Батьківщини. Вчорашні солдати почали самовіддано працювати. Вже в 1945 році  становище в колгоспах набагато покращилось.

До 1950 року в селі розгорнули роботу дільнична лікарня  (на 10 ліжок), в якій працювали 2 лікарі і 9 працівників середнього медперсоналу, амбулаторія, пологовий будинок, діяла аптека. Відкрились середня і початкова школи  де 14 вчителів навчали 356 учнів, сільський клуб на 120 місць, бібліотека.

       Колгоспи села в серпні 1950 року об’єднались в одну артіль імені Чкалова. За колгоспом було закріплено 5544гектарів землі.

       Укрупнення господарств сприяло раціональному використанню техніки і підвищенню загальної культури землеробства. Підвищився рівень механізації колгоспного виробництва. Кожен рік авто – тракторний парк поповнювався новою технікою. В 1977 році колгосп обробляв 4909 га. сільгоспугідь  нараховував 45 тракторів, 20 зернозбиральних і силосних комбайнів, 26 вантажних  автомобілів і багато інших сучасних машин. В цьому ж році вода Північно – Рогачинського каналу зросила більше половини господарства – 2,5 тис. га. Особливу увагу колгосп приділяє розвитку скотарства. В 1978 році почав працювати  вівчарський комплекс  (10 тис. овець).

       Ріст добробуту колгоспників знаходить відображення і в зовнішньому вигляді населеного пункту. Майже на кожній вулиці – новобудови. На кошти колгоспу побудовано 35 будинків. Всі вулиці заасфальтовані.  Значно покращилось медичне обслуговування колгоспників. Значні зміни відбулися в системі народної освіти і культурному будівництві села. Успішно вирішується завдання загальної середньої освіти. В 1980 році 40 спеціалістів села мали вищу освіту, а 770 жителів - середню.  В середній школі навчається 240 дітей, працює 24 вчителі.  Турботою і увагою оточені найменші жителі села Чкалове, для них відкритий дитячий садок. Значну культурно- просвітницьку і виховну роботу проводить сільський клуб з  глядацькою залою на 350 місць. Тут проводяться вечори трудової слави, свята весни і врожаю, сільські самодіяльні артисти виступають з концертами і спектаклями.

На сьогоднішній день село компактне, гарно спроектоване. Усі вулиці прокладено паралельно та перпендикулярно одна до одної, мають тверде асфальтне покриття, об’єкти соціальної сфери розташовані у центрі села. Працюють об'єкти соціально-культурної сфери: Чкаловська сільська рада, КЗ «Чкаловська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»,  КДНЗ «Вербиченька», Чкаловський сільський будинок культури, Амбулаторія загальної практики сімейної медицини, Комунальне підприємство «Чкалово», Чкаловське поштове відділення,  дільниця Управління Північно-Рогачинської зрошувальної системи, Чкаловська дільниця ветеринарної медицини, 9 торгівельних закладів. На території ради здійснюють сільськогосподарську діяльність 6 основних фермерських господарств «Байда», «Магарат», «Лавіс», «Золота Нива», «Микало В.І.-4», «Тюльпан», ПП «Макаренко І.П.» та ТОВ «Ніка». У селі провадять діяльність 12 фізичних осіб підприємців.

У 2013 році в рамках виконання Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІ» реалізовано проект «Покращення якості подачі питної води населенню.  Капітальний ремонт водозабору №11 в с. Чкалове Веселівського району Запорізької області» на загальну суму 123,2 тис.грн.

2016-2017 стали роками впровадження проекту «Реконструкція водопроводу с.Чкалово Веселівського району Запорізької області» на загальну суму 4,5 млн.грн. в рамках якого проведено заміну водопровідних труб, встановлення пожежних гідрантів та оглядових кілець.

У 2017 році завершено газифікацію села Чкалове. Вартість робіт по підвідному газопроводу складає 4956003,84 грн.

2017 рік став початком проведення освітлення села Чкалове. В рамках виконання Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІІ» реалізовано проект «Реконструкція  вуличного освітлення від  ЗТП 22/383; Ф-1, Ф-3 та КТП 22/40, Ф-1, Ф-2 за адресою вул. Чкалова, вул. Молодіжна, с. Чкалове Веселівського району Запорізької області»  на загальну суму 268,9 тис.грн. Головним надбанням громади у 2017 році став проект «Реконструкція водопроводу с.Чкалово Веселівського району Запорізької області» на загальну суму 3200,5 тис.грн.

       Село живе і працює і розвивається. Чкаловці, пам’ятаючи свою історію та коріння, не дадуть занепасти рідному селу. Нехай завжди у нашому селі процвітає мир, добробут та злагода.